Соловей скорочено - Забіла Віктор

Не щебечи, соловейку.

Під вікном близенько;

Не щебечи, малюсенький.

На зорі раненько.

Як затьохкаєш, як свиснеш.

Неначе заграєш;

Так і б’ється в грудях серце,

Душу роздираєш.

Як засвищеш голосніше,

А далі тихенько:

Аж у душі похолоне,

Аж замре серденько.

Зовсім трошки перестанеш,

Лунь усюди піде;

Ти в темну ніч веселися,

І як сонце зійде.

Твоя пісня дуже гарна,

Ти гарно й співаєш,



Ти, щасливий, спарувався

І гніздечко маєш!

А я бідний, безталанний.

Без пари, без хати:

Не досталось мені в світі

Весело співати.

Сонце зійде — я нуджуся,

І заходить — плачу:

Котру люблю дівчиноньку,

Тієї не бачу.

Довго й чутки вже не маю

Про милу дівчину;

Цілий вік свій усе плачусь

На лиху годину.

Не щебечи, соловейку,

Як сонце пригріє!

Не щебечи, малюсенький,

І як вечоріє!

Ти лети, співай тим людям,

Котрі веселяться;

Вони піснею твоєю

Будуть забавляться.

А мені такая пісня

Душу роздирає! —

Гірше б’ється .моє серце,

Аж дух завмирає.

Пугач мені так годиться:

Стогне, не співає;

Нехай стогне коло мене

Да смерть возвіщає.



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)

В. Забіла у вірші "Соловей" використовує прийом поетичного паралелізму, щоб передати почуття закоханого ліричного героя. Герой говорить, як гарно співає соловей — аж серце завмирає у тих, хто його слухає. І це зрозуміло, адже той соловейко закоханий, має дружину, гніздечко. А він — "бідний, безталанний", не має ні пари, ні хати, не може одружитися з тією, котру любить. Тому просить соловейка не щебетати, не ятрити душу. До його настрою тепер більше підходить крик пугача — злого віщуна. Написаний твір у дусі народної пісні з усіма її жанровими ознаками, покладений на музику.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать