Ой у степу криниченька скорочено - Соціально-побутові пісні

Ой у степу криниченька,

З неї вода протікає. (2)

Гей, там чумак сиві воли пасе

Та з криниці напуває.



Воли ревуть, води не п’ють.

Бо в Крим доріженьку чують. (2)

Ой Бог знає, та Бог і відає.

Де чумаченьки ночують.



Ой ночують чумаченьки

В чистім степу при долині, (2)

Розпустили сірі воли пасти

При зеленій муравині.



Умер, умер чумаченько

Та в неділеньку вранці, (2)

Поховали того чумаченька

У зеленому байраці.



Ой прилетіла сива зозуленька.

Та все "ку-ку" та "ку-ку". (2)

— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,

Та хоч правую руку!



— Ой рад би я, моя мила.

Хоч обидві подати: (2)

Насипано та сирої землі.

Що не можу підняти.



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)

Народна чумацька пісня "Ой у степу криниченька" оповідає про тяжку долю чумаків. Чумаки лагодили вози, запрягали волів, збиралися у валки й вирушали в довгу й небезпечну дорогу —у Крим по сіль. У мандрівці траплялися різні пригоди — і розбійники нападали, і хвороби чіплялися, і худоба пропадала. Тому складено так багато журливих пісень про чумацьку долю, коли господарі після кілька-місячної подорожі не поверталися додому, а знаходили останній притулок десь край дороги.

Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, "жива газета". Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням, постійні епітети (чистий степ, зелена муравина, зелений байрак, сира земля).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать