Заворожена криниця скорочено - Куліш Пантелеймон

Вертоград моей сестры...

(Пушкин)



У сестри моєї тихо

Процвітає сад в ограді.

Кінамон, моя утіха,

Нард, алое в любім саді.



Там квітки, як в божім раю.

Що на Тигрі да Євфраті,

Зорями в траві зоряють,

Тонуть-плавлють в ароматі.



Там гранати наливнії,

Солодощів дивних повні...

Гудуть бджоли золотії,

Мов з Едему тихі дзвони.



Серед саду-винограду

В кринах схована криниця...

Мойму серцю на відраду

Заворожена водиця.



Заворожена й заклята,

Щоб не знали люде ходу:

Бо призначено для брата

Чисту воду-прохолоду. .



Вітре тихий від заходу!

Вволи волю мого серця:

Повінь чарами на воду.

Нехай ллється, нехай ллється.



Вітре буйний аквілоне!

Подми чарами, крилатий,

На ті нарди, кінамони,

Нехай каплють аромати.



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)

У поезії "Заворожена криниця" змальовується алегорична карти-а прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена "для брата", щоб брав він звідти "чисту воду-прохолоду". Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх.

Сад, квіти — це книги, знання, поезія. Криниця — рідна мова, поет хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх. Хоча цю картину можна розуміти по-іншому. Тим-о алегорія і цікава, що є простір для уяви, для різночитання.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать