Рух як невід'ємний атрибут матерії, спосіб її існування

Повідомлення на тему:

Рух як невід'ємнийатрибут матерії, спосіб її існування

Виконав

Студент групи 2-В

Сауляк Б.М.

Вінниця 2007

Пізнаючи навколишній світ, ми бачимо, що в ньому немає нічого абсолютно застиглого і незмінного, все перебуває в русі, переходить з одних форм в інші. В усіх матеріальних об'єктах відбувається рух елементарних частинок, атомів, молекул, кожний об'єкт взаємодіє з навколишнім середовищем. Будь-яке тіло, що перебуває в спокої відносно Землі, рухається разом з нею навколо Сонця, разом із Сонцем відносно інших зірок Галактики, остання переміщується відносно інших зоряних систем і т.д. Абсолютного спокою, рівноваги, нерухомості ніде немає, усякий спокій, рівновага відносні, являють собою певний стан руху.

Взятий у найбільш загальному вигляді, рух виявляється тотожним будь-якій зміні, будь-якому переходу з одного стану в інший. Це загальний атрибут, спосіб існування матерії. У світі не може бути матерії без руху, як і немає руху без матерії. Рух нерозривно пов'язаний з матерією, не існує без неї; він вічний, нетворний і незнищуваний, тобто не може зникнути і не може бути створений із нічого. Ці положення знаходять своє природничо-наукове обґрунтування у законі збереження і перетворення енергії; у теоріях, які розкривають природу електромагнітних явищ; у відкритті структури атомного ядра і елементарних частинок.

У широкому розумінні слова рух - це всякі зміни; він охоплює усі процеси, які відбуваються у Всесвіті. Рух включає і такі зміни, котрі обходять тип структури об'єкту, і розвиток, коли у об'єкта з'являються якісно нові зв'язки і функції, відбувається його суттєве ускладнення або спрощення, рух «вгору» або «вниз».

Джерелами усіх конкретних форм руху є боротьба протилежностей, притаманна усім об'єктам, а також взаємодія самих об'єктів. Рух матерії, таким чином, не обумовлений чимось надприродним, а є саморухом матерії. Втім у потоці вічно мінливої матерії існують моменти спокою, а тому рух виступає як єдність протилежностей - спокою і змін. Спокій виявляється у формі рівноваги, певної стабільності об'єктів, без чого неможливі були б самі речі з їх якостями. Будь-яким змінам як процесам тривалим, стійким також притаманна усталеність, і таке збереження стану руху теж є спокоєм. Відносний характер спокою полягає насамперед у тому, що він має місце відносно тих інших матеріальних об'єктів, а не всієї матерії. До того ж стан спокою для будь-якого тіла є тимчасовим, скороминущим; він лише один з моментів існування об'єкта. Рух же невідокремлений від усього існування тіла у цілому. Крім того, рівновага, спокій стосується лише окремого виду, а не всіх видів руху, притаманних об'єкту. Будь-яке тіло знаходиться у спокої лише в якомусь певному відношенні, а в інших відношеннях воно змінюється. Наприклад, тіло, яке лежить на поверхні Землі, знаходиться у спокої тільки відносно земної поверхні; у самому ж тілі на цеп час відбуваються різноманітні фізичні, хімічні та інші перетворення. Таким чином, рух являє собою єдність усталеності і змінюваності, а спокій відносний момент руху. Але категорія «спокій» фіксує такі важливі риси усталеності руху, як закономірність і системність.

Ніде, ніколи, ні за яких умов не було, немає і не буде жодного матеріального об'єкта, жодного явища, якому б не був притаманний рух. Усе це лише підтверджує положення про зв'язок матерії і руху. Однак не дивлячись на це, в кінці XIX ст. у філософії з'явилась школа представники якої намагались обґрунтувати ідею про можливість існування енергії без матерії і матерії без енергії. Засновником цієї школи був німецький хімік Освальд. Якщо в розвитку фізичної хімії йому вдалося внести дійсно значний вклад, то в галузі філософії незнання діалектичних принципів призвело його до помилкової ідеї, що не матерія, а енергія є єдиною субстанцією, тобто основою всього існуючого. Він вважав, що природні, суспільні і психічні явища зводяться до різних станів енергії, що можливе існування руху без матерії. Гносеологічним джерелом помилки Освальда була абсолютизація деяких успіхів термодинаміки, а саме перебільшування значення одержаної можливості відволікатися від дійсно існуючої будови речовини.

Врешті-решт, спроба звести матерію до енергії призвела Освальда навіть до заперечення атомної будови речовини. На прямий зв'язок помилкових природничих висновків Освальда і Маха з їх помилковими філософськими ідеями вказував А. Ейнштейн у своїй «Творчій автобіографії»: «Упередження цих вчених проти атомної теорії можна без сумніву віднести за рахунок їх позитивістської філософської установки. Це цікавий приклад того, як філософські упередження заважають правильній інтерпретації фактів навіть вченим із сміливим мисленням і тонкою інтуїцією». А взагалі представники цієї різновидності суб'єктивного ідеалізму зводили енергію до відчуттів, а перетворення енергії - до зміни відчуттів. Зрозуміло, що цей висновок енергетизму цілком протилежний науці. Без сумніву, енергія взагалі не може існувати окремо від матерії, вона завжди виступає як одна з найважливіших властивостей матерії. До фундаментальних положень філософського матеріалізму належить і теза. Якщо рух являє собою спосіб існування матерії, якщо за межами руху неможливий ні матеріальний об'єкт, то матерії означає так само і незнищуваність її невід'ємного атрибуту - руху. Заперечування якісної незнищуваності матерії веде до ідеалізму, бо для пояснення різномаїття форм руху залучаються ідеальні сили.<