Історія розвитку теорії статистики

Європейський університет

Конотопська філія

Доповідь

на тему: «Історія розвитку теорії статистики»

Підготувала: Студентка 23-Д групи Воробйова О.В.

Перевірила: Пащенко І.О.

Конотоп 2009

ВСТУП

Кожна галузь наукового знання і практичної діяльності має свою історію. Коріння статистичної науки і практики веде в сиву давнину. У процесі розвитку продуктивних сил і виробничих відносин суспільства складаються і історичні риси пізнання масових явищ і форми їх кількісного вираження. Кожний етап в цьому русі є сучасність, і кожна сучасність є відрізок шляху історичного розвитку. Знайомство з історією — ключ пізнання сучасності. Без знання минулого немає оптимістичних перспектив на майбутнє.

Характер державної статистики і основні напрямки її розвитку нерозривно пов'язані з історією країни, багато в чому визначаються задачами і способами управління економікою.

Тому дуже важливою справою є відновлення хронологічної послідовності розвитку статистичної науки, організації державної статистики від зародження до теперішніх часів. Дана робота була написана з цією метою, причому більше уваги приділяється розвитку вітчизняної статистики. Вивчивши подібну хронологію легше зрозуміти предмет та методологію сучасної статистичної науки, без якої не обходиться сьогодні жодна галузь людського життя.

Процес формування статистики як науки

Спочатку статистика мала суто практичний характер; і тільки з 19 століття статистика поступово здобуває солідне наукове підґрунтя, коли почато впорядковування і вдосконалення статистичних методів. Виділилось дві основні течії: описова (дескриптивна) — збирання інформації, перевірка їхньої якості, їх інтерпретація, зображення статистичного матеріалу; та індуктивна — використання теорії правдоподібності, закону великих чисел.

Будь-яка наука відокремлюється у самостійну в той момент, коли вона формується у певну систему знань. Збирання числових даних про населення, площу орної землі, поголів'я худоби, кількість воїнів тощо проводилось ще у стародавній Греції, Римі, Єгипті. Однак цей процес був надто примітивним, аби вести мову про зародження статистичної науки.

В другій половині ХVІІ століття почали з'являтись праці, які мали на меті підкорити збирання та обробку числових даних певним теоретичним основам. Сформувалась галузь знань, яка доповнювала певну політичну основу і мала назву “державоведення”. Один із засновників цієї науки професор Геттингенського університету Г. Ахенваль запропонував використовувати термін “статистика”.

Початок формування наукових засад статистики слід пов'язувати з появою теорії ймовірностей. Особливе значення мали праці Б.Паскаля та Я. Бернуллі, що стосувались закону великих чисел, який у свою чергу, є важливим принципом статистичної теорії. В другій половині ХVІІ століття були опубліковані праці так званої школи “політичної арифметики”. Так, праці англійського економіста В. Петті можна вважати першими взірцями аналізу економічної ситуації за допомогою наявної статистичної інформації. У ХVІІІ столітті були сформульовані принципи статистико-математичної обробки даних про народонаселення, а саме розроблялись таблиці смертності. В той же час розпочалось дослідження розвитку економіки, наприклад, перші спроби розрахунку індексу цін та ін.

У ХІХ ст. багато країн Європи (Франція, Прусія, Бельгія, Англія) утворили спеціальні установи, які займались збиранням та опрацюванням статистичних даних. Почали регулярно проводитись переписи населення та інші статистичні дослідження. В 1885 р. був створений постійний міжнародний статистичний орган – Міжнародний статистичний інститут. Діяльність у галузі практичної статистики зумовила необхідність розробки її методологічної та наукової засад. Так, у працях А. Кетле за допомогою статистичних методів робилась спроба дослідити закони розвитку людства (суспільства). У цих працях, передусім “Соціальна фізика”, зроблено спробу сформувати основні методологічні положення статистики.

У Росії у ХІХ ст. сформувалась школа статистики політико-економічного напрямку. Великий внесок у розвиток статистичної науки зробили К.Герман, К. Арсеньєв, А. Чупров, Ю. Янсон, Д.Журавський.

Докладніше зупинимось на особливостях деяких відомих статистичних шкіл.

Школа кетліанства

0дним з найбільших представників буржуазної статистики є бельгійський учений Адольф Кетле (1796—1874). Його перші дослідження в області статистики відносяться до 30-м рокам XIX в.

Ліберал на свої переконання, організатор національної (Бельгійської) і міжнародної статистики, вчитель ряду поколінь статистиків в Європі, що підтримує і спрямовуючий їх своїм досвідом, один з організаторів порівняльної статистики, А. Кетле вважав свій «середній тип» уособленням стійкості домонополістичного капіталізму, тим самим затверджував непорушність останнього. Мета статистичних досліджень А. Кетле зводилася до встановлення властивостей і особливостей середньої людини.

Значення А. Кетле в історії суспільних наук полягає в тому, що, поставивши перед собою задачу застосувати для вивчення суспільних явищ прийоми точного дослідження, що використовуються природними науками, він перший показав, що людські дії, подібно явищам фізичного миру, строго підлеглі відомій закономірності. Для затвердження цієї закономірності А. Кетле шукав філософські основи, розглядаючи спостережувані статистико