Пісні-ігри

Пісні-ігри виникли у первісному суспільстві і були складовою частиною різних обрядових циклів — різдвяного, шлюбного, сільськогосподарського. Але існував і мішаний тип пісень-ігор — веснянки, які органічно поєднували елементи шлюбного та сільськогосподарського стилів (наприклад, оранку, посів, жнива з давнім шлюбним звичаєм — купівлею молодої). Яскравими прикладами веснянок є такі твори: «Мак», «Подоляночка», «Просо».

У піснях-іграх існувало два типи персонажів: індивідуальний (дівчина, яка стояла у хоровому колі і показувала все те, про що хор співав) та колективний (хор). Наприклад, у пісні-грі «Мак» хор співав про посів маку, про те, як мак росте, як його полють, збирають, віють, розтирають, їдять, а дівчина, яка стояла у хоровому колі, все це показувала. При цьому тексту пісні та імітації рухів надавалося магічного значення.

У пісні-грі «Подоляночка» йдеться про те, що дівчина має бути охайною, працьовитою, веселою. Дівчина у центрі хору під відповідні слова пісні показувала, як вона зранку встає, умивається, розчісує косу і заплітає її, вдягається, порається по господарству, а потім— танцює:

Устань, устань, подоляночко,

Устань, устань, молодесенька,

Умий личко так, як скляночку,

Утрись, утрись шовковим рушником,

Та візьмися в боки,

Покажи нам скоки,

Біжи до Дунаю,

Бери ту, що скраю.

Потроху пісні-ігри ускладнювалися, еволюціонували. Так, у побутовій пісні-грі «Дід» уже наявний елемент сценічного перевтілення: дівчина, яка грає роль діда, не просто показує те, про що співає хор, вона своїми діями ніби відповідає на пісню. Коли хор співає про різні господарські роботи (сіяти, жати, молотити, рубати дрова тощо), дівчина вдає хвору: жалібно кривиться, хапається за голову, живіт. Під кінець цієї частини пісні «дід» мало не вмирає, але коли хор починає співати про смачні страви і напої, «дід» «одужує», танцює, а потім обирає замість себе когось із хору (елемент давніх шлюбних звичаїв часів патріархату: хлопець обирає собі дружину).

Гра «Коструб» являє собою невеличку п'єску, яка є діалогом, на відміну від пісень-ігор, що мали тільки словесну партію хору. Хор просить відсутнього Коструба приїхати й одружитися з дівчиною, що стоїть у колі. Дівчина починає бігати та питати, чи не бачив хто її Коструба. Хор відповідає, що він тяжко захворів. Спочатку дівчина побивається за нареченим, а потім запитує, що в нього болить. Перелік його хвороб хор завершує словами «твій Кострубонько вже помер». Далі «наречена», замість того, щоб сумувати, починає танцювати і співати:

Слава тобі, божий царю,

Що мій Коструб на цвинтарю!

Лежи, лежи, як колода,

Я молода, як ягода,

Я молода, як ягода,

Ай мене для тебе шкода!

Лежи, лежи, щоби-с не встав,

Бо до мене інший пристав.

Ноженьками затоптала,

Рученьками заплескала!

Потім дівчина обирає собі заміну з хору.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать