Трубопровідний транспорт України

ПЛАН:

1. ВСТУП

2. РОЗВИТОК ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ XVIII-ХХІ ст.

3. УПРАВЛІННЯ ТРУБОПРОВІДНИМ ТРАНСПОРТОМ

4. УКРАЇНА - ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ВУЗОЛ ЄВРОПИ

5. ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ

6. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ

7. ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ

8. СТАН ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

1. ВСТУП

Трубопровідний транспорт включає нафто- і газопроводи, нафтопродуктопроводи та аміакопроводи. Особливостями цього транспорту є відсутність рухомого складу, а звідси і порожніх пробігів, постійний режим роботи незалежно від стану погоди та кліматичних умов, простота експлуатації та режиму управління перевезеннями, в яких власно транспортування та вантожо-розвантажувальні операції злиті в єдиному процесі. Трубопроводи є спеціалізованим (не універсальним) видом транспорту, що також сприятливо позначається на економічних показниках його роботи. Собівартість перекачування нафти та нафтопродуктів трубопроводами у 2-3 рази нижче собівартості відповідних залізничних перевезень. В експлуатаційних витратах високачастка на їх утримування постійних пристроїв , майже не залежних від обсягу перекачування, а також енергетичних витрат, що визначаються в’язкістю нафтопродуктів. Середній дохід від перекачування 1 т нафти на відстані 100 км становить 0,685 дол. США, від перекачування 1000 м3 газу – 1,73 дол. США. Питома вага вкладень нижча, ніж на залізничному транспорті ( у розрахунку на одну й ту саму провізну спроможність) приблизно у 2 рази. Швидкість перекачування нафтовантажів залежить від діаметра труби та становить у середньому 70 – 80 км/добу. Трубопровідний транспорт доцільно використовується під час транспортування масових однорідних вантажів з місця добування до місця добування до місця розпилення (розподілу по тиреторії ) за потужності потоків від сотень тисяч до мільйонів тонн на рік.

2. РОЗВИТОК ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ XVIII-ХХІ ст.

Розвиток трубопровідного транспорту в Україні пов’язаний з газовою і нафтовою промисловостями. Газова промисловість України створена переважно за роки Радянської влади. Промисловий видобуток газу почався в 1924 р. у зв’язку із здачею в експлуатацію Дашавського родовища газу. У тому ж році для транспортування дашавського газу споруджені перші газопроводи: Дашава-Дрогобич та Дашава-Стрий, а в 1929 р. Дашава-Львів. У 1938 р. експлуатувалося вже 14 газопроводів загальною довжиною 500 км. Інтенсивне будівництво газопроводів в Україні почалося з прокладення в 1948 р. газопроводу Дашава-Київ довжиною 512 км з діаметром труб 508мм. Це був найбільш на той час магістральний газопровід. У наступні роки він прокладений через Брянськ на Москву. Довжина газопроводу Дашава-Київ-Москва досягла 1330 км, у тому числі на території України—851 км Із введенням в експлуатацію цього газопроводу Україна почала транспортувати прикарпатський газ за межі республіки. Подальший розвиток видобутку газу з родовищ Прикарпаття обумовив спорудження нових магістральних газопроводів. За цей період почали працювати газопроводи місцевого значення: Дашава-Болехов-Долина-Вільче-Волиця-Львів (68 км), Угерськ-Івано-Франківськ (101 км), Угерськ-Ходорів-Жидачів (25 км), Косів-Чернівці (68 км) та ін. загальною довжиною 360 км. У 1960 р. завершене будівництво могутнього магістрального газопроводу Дашава-Мінськ довжиною 662 км з діаметром труб 720 і 820 мм. Через два роки цей газопровід продовжений до Вільнюса і Риги. Загальна довжина його склала 1198 км. Траса газопроводу проходила по території чотирьох республік — Української (близько 300 км), Білоруської (600 км), Литовської (250 км) і Латвійської (50 км). Першим магістральним газопроводом, побудованим від Шебелинського родовища, був газопровід Шебелинка-Харків. Згодом його продовжили до Бєлгорода, Брянська й у 1959 р. приєднали до газопроводу Дашава-Київ-Москва. Кільцювання названих газопроводів мало велике значення. Шебелинський газ, що надходив у газопровід Бєлгород-Брянськ, став подаватися по газопроводу Київ-Брянськ у зворотному напрямку для споживачів Чернігова, Шостки, Києва.

З введенням в експлуатацію газопроводу Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса різко зросло споживання газу. До газопроводу підключаються великі споживачі - металургійні та хімічні заводи, електростанції. Газопровід Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса має відводи до Запоріжжя, Нікополя, Миколаєва, Херсона. Для задоволення зростаючих потреб у газі в 1960 р. побудована друга нитка—Шебелинка-Дніпропетровськ діаметром труб 729 мм, і подача газу подвоїлася. У цей же період побудовані газопроводи Таганрог-Жданів, Таганрог-Амвросіївка-Слов’янськ. У 1961-1962 рр. введений в експлуатацію магістральний газопровід Шебелинка-Полтава-Київ довжиною 454 км, що перетнув центральну частину Дніпровсько-Донецької западини. Це створило сприятливі умови для прискореного введення в експлуатацію відкритих родовищ і з'єднання газових родовищ республіки в єдину газотранспортну систему.

У цей час став до ладу газопровід Шебелинка-Острогожськ довжиною 246 км з діаметром труб 1020 мм. Довжина його на території України становила 118,6 км. Цей газопровід з'єднаний з магістраллю Краснодарський край-Москва-Ленінград. Разом з тим від газопроводів Краснодарський край-Москва і Ставропольський край-Москва споруджені відводи до 24-х міст Донбасу. Загальна довжина магістральних газопроводів на територі