Промульгація: поняття та особливості

промульгація санкція законодавчий парламент

Реферат

«Промульгація : поняття та особливості»

Промульгація закону (лат. рromulgatio - оголошення, обнародування, від рromulgare - робити відомим, оголошувати, обнародувати) - дії звичайно глави держави з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парламентом закону для забезпечення його чинності й реалізації. У більшості європейських монархій парламентарних це поняття асоціюється з так званою королівською санкцією.

Остання полягає у схваленні монархом законопроекту (закону), прийнятого парламентом, і здійснюється у вигляді підписання відповідного акта, який звичайно має урочисту словесну форму. Це право монарха випливає з визнання його участі у законотворчості. В деяких країнах на конституційному рівні вживаються формули «парламент— це король і палати» (Великобританія), «законодавча влада здійснюється монархом і парламентом» (Бельгія, Данія). Такий підхід виник за феодальних часів, коли монарх був єдиним реальним законодавцем, а представницька установа виконувала лише дорадчі функції. Сьогодні глава держави у переважній більшості парламентських монархій, по суті, не має альтернативи щодо підписання закону. Більше того, санкціонування монархом закону, як і підписання закону президентом за парламентарно - республіканської форми державного правління звичайно потребує контрасигнування з боку уряду.

Промульгацію часто ототожнюють з усіма офіційними діями стосовно закону, які вчиняються після його прийняття парламентом і до набуття ним чинності. Нерідко промульгацію закону визначають як прийняття рішення про офіційне опублікування або саме офіційне опублікування чи оголошення закону в інший спосіб. У французькій літературі промульгація закону розглядається як акт (дія) глави держави, котрий засвідчує відповідність прийнятого парламентом закону конституційним вимогам і офіційно оприлюднює закон з метою забезпечити йому юридичну чинність і практичну реалізацію. У деяких латиноамериканських країнах (Болівія, Колумбія, Перу) в разі, якщо президент протягом визначеного строку не підписав і не оприлюднив закон, відповідні дії вчиняє голова парламенту. Подібний порядок конституційно передбачений і в Литві. У Грузії він застосовується лише після повторного розгляду і прийняття закону парламентом. У Швеції прийнятий парламентом закон підписує його голова, після чого закон офіційно публікує уряд.

За будь-яких умов промульгація закону — формальний акт, призначення якого - зробити можливою практичну реалізацію прийнятого парламентом закону. Промульгацію можна вважати своєрідним післяпарламентським визнанням закону з боку глави держави чи іншої уповноваженої особи та офіційне повідомленням ним же про факт прийняття і зміст закону всім, хто повинен його додержувати, виконувати, використовувати і застосовувати. Промульгація закону по суті є завершальною стадією законодавчого процесу, яка має позапарламентський характер. Вона забезпечує закону гласність, з нею практично завжди пов'язане набуття ним чинності. В країнах, де промульгацію здійснює монарх або президент, вона є його правом (повноваженням) саме як глави держави, що зумовлено історією розвитку інститутів законотворчості. Певною альтернативою промульгації з боку глави держави є вимога повторного розгляду закону в парламенті або застосування вето. Так само можна сприймати передбачене основними законами ряду країн право глави держави звертатися до органу конституційного контролю з метою встановлення відповідності закону конституції.

Конституція України не містить терміна «промульгація». Однак відповідним терміном можнапозначити дії Президента України щодо офіційного оприлюднення закону, передбачені ч. 2, З, 4 ст. 94 Основного Закону.

Промульгація в Україні – це одна із стадій законодавчого процесу, і для того щоб розглянути місце цього інституту, потрібно охарактеризувати й інші етапи цього процесу.

Законодавчий процес має низку стадій:

І. Передпроектна стадія.

1. Законодавча ініціатива — внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Відповідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парламенті належить Президенту як главі держави та гаранта дотримання Конституції, Верховній Раді України як єдиному органу законодавчої влади, Кабінету Міністрів як вищому органу у системі органів виконавчої влади. Президент має право вносити законопроект позачергово.

Проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності їх розробки або ухвалення.

II. Проектна стадія.

2. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроектних робіт.

3. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді; створення для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених громадських організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розробка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором.

4. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.

5. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження:

- розгляд поправок;

- виявлення думок зацікавлених осіб про п