Суд і процес за законами Хамураппі

Кафедра історії держави та права

Реферат

на тему: “Суд і процес за законами Хамураппі”

Перевірив:

КИЇВ-2004
План

Вступ. 3

1. Законник Хамураппі 5

2. Суд, кримінальне право і процес за законами Хамураппі 8

Висновок. 12

Список використаної літератури. 13

Вступ

Вавилонія - примітивно-рабовласницька держава Древнього Сходу, що розташовувалося по середньому і нижньому плині рік Євфрату і Тигру. Назву своє одержала від міста Вавилон, що було найбільшим політичним і культурним центром держави, і який досягав свого розквіту двічі – у 18 і 7 століттях до нашої ери. Власне Вавилонія займала лише середню частину Межерічча, від устя нижнього Заба (приплив Тигру) на півночі до міста Ниппура на півдні, тобто країну Аккад, що у стародавніх джерелах часто протиставлялася країні Шумер, розташованої в Південній Месопотамії. До сходу від Вавилонії простиралися гірські області, населені эламитами й іншими племенами, а до заходу простирався великий пустельний степ, де кочували в 3-2 тисячоріччях до нашої ери племена аморитів.

Починаючи з четвертого тисячоріччя до нашої ери в Південній Месопотамії жили шумери, мова яких відноситься до найдавнішої групи мов народів Передньої Азії.

Найдавніші поселення, виявлені у власне Вавилонії біля сучасного Джемдет-Насра і древнього міста Кішачи, відносяться до кінця 4-го і початкові 3-го тисячоріччя до нашої ери. Населення тут займалося головним чином рибальством, скотарством і землеробством. Розвивалися ремесла. Кам'яні знаряддя поступово змінювалися мідними і бронзовими. Необхідність осушення боліт і створення зрошувальної мережі обумовило застосування рабської праці в далекій давнині. Ріст продуктивних сил привів до подальшого майнового і соціального розшарування. Поглибленню класових протиріч сприяв розвиток обміну із сусідніми країнами, зокрема з Эламом, звідки привозили камінь, дерево і руду.

Стародавня Вавілонська держава досягла розквіту за царювання Хаммурапи (1792-50 до нашої ери). Головною правовою пам'яткою цього періоду є кодекс Хаммурапи. Різкий розподіл суспільства на класи рабовласників і рабів, виділення з загальної маси вільних людей великих багатіїв, що володіли рабами, худобою і землею, поява проміжних верств населення у виді неповноправних жителів завойованих територій (мушкени), нарешті, масове руйнування общинників характеризують більш складну, ніж раніше, структуру вавілонського суспільства, у якому розгорталася гостра класова боротьба. Це у свою чергу привело до централізації і зміцнення державного апарата, необхідного рабовласникам для придушення й експлуатації трудових мас рабів і бідняків. Так, за царювання Хамураппі оформляється типова для Древнього Сходу деспотія.

1. Законник Хамураппі

У 1901 році французька археологічна експедиція, розкопуючи м. Сузи в Эламі (на схід від Вавилона), знайшла базальтовий стовп, з усіх боків покритий клинописом. Ця унікальна знахідка була відкриттям найдавнішого на землі зводу законів. Він був складений у царювання Хамураппі, царя Вавилона, у XVIII ст. до н.е.

Зверху на стовпі зображений сам Хаммурапі. У руках Хамураппі жезл- символ судової влади, вручений самим богом.

Прагнення представити закони вихідними від бога було у звичаї в усіх древніх законодавців. Таким чином намагалися додати їм велику силу. У древніх євреїв бог сам особисто пішов на гору Синай, щоб вручити Мойсеєві скрижалі законів. В іншому випадку єврейські законодавці намагалися представити складені ними закони зненацька знайденими в храмі. Древні єгиптяни вірили в те, що їхній легендарний цар-законодавець Сесострис одержав закони з рук самого бога.

Законник Хамураппі складається з 282 статей. З них цілком збереглося 247. Інші виявилися стертими. Деякі з них вдалося, утім, відновити по документах знаменитої бібліотеки ассірійського царя Ашурбаніпала.

Законник опинився в Эламі, швидше за все у виді трофея, захопленого і вивезений з Вавилона якимсь переможним эламським царьком. Він повинен був нагадувати про поразку Вавилона. Для цього на очищеному від старих написів місці передбачалося що-небудь хвалебне. Але дні слави Элама, мабуть, були занадто короткими.

На відміну від римлян і слов'ян, що писали свої закони на дерев'яних дошках, східні народи використовували камінь. Дерева тут мало, каменю багато. Виставлений на міській площі "стовп законів" повинний був служити правосуддю, що відбувалося тут же, і одночасно нагадувати: ніхто не може виправдовуватися незнанням права.

Хамураппі випробував, очевидно, особливу пристрасть правосуддю. Дійшли документи про нього як про суддю. В одному зі своїх листів він дає інструкцію щодо допиту хабарників, в іншому - вимагає явки очевидців.

Статті Законника Хамураппі складені зовсім в іншій манері, ніж це прийнято зараз. Ми прагнемо викласти норму закону так, щоб, залишаючись досить конкретної, вона в той же час охоплювала не один який-небудь випадок, а всю сукупність аналогічних явищ. Древній законодавець мислив собі закон інакше. Виросла із судового рішення по конкретній справі, норма права формулювалася так само, як формулюють рішення суду: як рішення частини випадку, казусу. Наприклад: "Якщо людина виб'є зуб рівного собі (по суспільному становищу), та повинно вибити його зуб. " Таку форму викладу називають "казуальною".

Автори законника прагнули групувати статті по їхньому змісту, але ст

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать