Наукові основи кваліфікації злочинів

Методологічні основи кваліфікації злочинів

Загальновизнаною методологічною основою кваліфікації злочину є діалектика пізнавальної діяльності, оскільки кваліфікація є пізнавальним процесом.

Основне завдання, яке вирішується при кваліфікації, - забезпечення істинності висновку; неправильність в оцінках і висновках веде до помилкових юридичних наслідків, спотворює дійсну картину злочинності, зокрема її стан і структуру, дезорієнтує судово-слідчі органи, ускладнює боротьбу зі злочинністю, веде до необґрунтованого засудження або, навпаки, невиправданого пом'якшення відповідальності.

Істинність висновку забезпечується в першу чергу тим, що в основі кваліфікації злочину лежить діалектичний метод пізнання, який відповідає характеру явищ, що розвиваються і взаємодіють, у тому числі і таких негативних, якими є злочини.

Основні елементи діалектики: об'єктивність, все сторонність і конкретність дослідження - найважливіші умови з'ясування дійсного змісту діяння, яке кваліфікується.

Істина може бути досягнута, якщо слідчий, суд оцінюють обставини об'єктивно, без упередженості, не видаючи бажане за дійсне, прагнучи охопити всі основні ознаки злочину, усі зв'язки і відносини, враховуючи конкретні умови, у яких злочин вчинений. При цьому враховуються вимоги основних законів діалектики: єдності і боротьби протилежностей, взаємопереходу кількісних змін у якісні, заперечення заперечення.

Необхідною передумовою істинності висновку по кримінальній справі є дотримання загальних методологічних принципів, єдності теорії і практики, творчого підходу до вирішення задач кваліфікації, конкретності.

Вони вимагають від юриста при вирішенні питань кваліфікації злочину керуватися в першу чергу інтересами соціальної справедливості і гуманізму.

Кваліфікація злочину являє собою логічний процес пізнання. Як відомо, існують два пізнавальних рівні: емпіричний і логічний.

Емпіричне пізнання засноване на чуттєвому сприйнятті реальної дійсності, коли властивості, якості і відносини того чи іншого предмета чи явища пізнаються за допомогою органів чуття. При розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ слідчий, суд мають можливість одержати дані про окремі обставини злочину безпосередньо чуттєвим шляхом. Це відбувається, наприклад, при огляді місця події, дослідженні речових доказів тощо. Проте подібні можливості дуже обмежені, у ряді випадків навіть неможливі або законодавчо заборонені.

Як правило, переважна більшість даних надходить опосередковано, з інших джерел: показань свідків, потерпілих, обвинувачуваних, висновків експертів тощо.

Практична перевірка істинності одержуваних при цьому даних дається далеко не завжди, і лише чисто логічно, умоглядним шляхом можна довести і перевірити їх відповідність фактичним обставинам справи.

У процесі кваліфікації злочинів використовуються закони і правила діалектичної і формальної логіки, кожна з яких вирішує свої завдання.

Встановлювана в процесі кваліфікації істина характеризується з внутрішньої, змістовної сторони - відповідністю висновку, оцінки дійсному змісту діяння.

Змістовна сторона кваліфікації є предметом вивчення діалектичної логіки як науки про діалектичне мислення. Стосовно кваліфікації злочину вона відповідає на питання: яким чином у процесі цієї діяльності пізнається об'єктивна істина вчиненого злочину, як формуються поняття про вчинене, як відбувається сам процес пізнання, заміна одного знання іншим, глибшим, більш близьким до абсолютної істини.

Сутність і основні правила діалектичної логіки розкриті в наступному постулаті: "Щоб дійсно знати предмет, треба охопити і вивчити всі його сторони, всі зв'язки". Ми ніколи не досягнемо цього повністю, але вимога всебічності застереже нас від помилок і від омертвіння. Це, по-перше. По-друге, діалектична логіка вимагає брати предмет у його розвитку, "саморусі" (по виразу Гегеля), зміні... По-третє, вся людська практика повинна ввійти до повного “визначення" предмета і як критерій істини, і як практичний визначник зв'язку предмета з тим, що потрібно людині. По-четверте, діалектична логіка вчить, що “абстрактної істини немає, істина завжди конкретна..."

Вимоги діалектичної логіки повністю враховуються при кваліфікації злочинів. Всебічне охоплення діяння, вивчення всіх його зв'язків і "опосередковувань" - одна з головних передумов правильної кваліфікації; оцінка діяння повинна ґрунтуватися на всебічному вивченні всіх обставин кримінальної справи, як позитивних, так і негативних. Однобічність чи неповнота служать підставами для виправдання обвинувачуваного чи зміни кваліфікації. Разом з тим повнота дослідження обставин злочину обмежена законом, слідчий і суд можуть враховувати тільки ті з них, які мають значення для справи: зокрема, для кваліфікації злочину важливі тільки ті ознаки, які зазначені в конкретному складі злочину. Немає необхідності, наприклад, піддавати юридичній оцінці, тобто враховувати при кваліфікації суспільно небезпечні наслідки, що фактично наступили якщо вони не передбачені кримінально-правовою нормою. Це і деякі інші винятки становлять особливості логічного пізнання в кримінальному судочинстві.

Необхідність досліджувати предмет в розвитку, русі, зміні також враховується при вирішенні багатьох кримінально-правових питань.

Зміна складів злочинів, закінчення термінів давності притягнення до кримінальної відповідальності, звільнення від