Транскордонні банкрутства: проблеми і шляхи розв'язання

ТРАНСКОРДОННІ БАНКРУТСТВА: ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ

Вступ

Сьогодні на міжнародному та регіональному рівнях досить активно відбуваються процеси гармонізації законодавства про банкрутство. Однак враховуючи те, що підходи до правового регулювання відносин неспроможності у національних правових системах країн світу є іноді суттєво різними, у процесі застосування уніфікованих правил виникають певні складнощі.

За свідченням іноземних фахівців, у сфері вивчення транскордонних банкрутств у справах про банкрутство багатонаціональних корпорацій як головних гравців світового ринку основним інструментом, який сьогодні допомагає здійснювати провадження у таких справах, є співробітництво судів тих країн, де порушені відповідні провадження. Таке пояснюється недостатньою ефективністю узгоджених механізмів зі здійснення судового провадження у міжнародних банкрутствах, що застосовуються у такій категорії справ.

Необхідно зазначити, що сьогодні суддями і практиками окремих країн світу накопичений певний досвід з успішного застосування законодавства про банкрутство у провадженнях, порушених в різних країнах стосовно одного боржника. Уже є багато прикладів, коли юристи, практикуючі фахівці та судді знаходять можливість спільно працювати у справах про визнання транснаціональних компаній неспроможними чи банкрутами.

З метою виявлення вад на шляху застосування законодавства у справах про визнання боржників, які ведуть свій бізнес у більш ніж одній країні, банкрутами (у так званих міжнародних чи транскордонних банкрутствах), та оцінки таких складнощів важливо вивчити сучасну судову практику з розгляду такої категорії справ.

В Україні з проблем здійснення провадження у транскордонних банкрутствах дослідницьких робіт практично не існує. Хоча ще в 1999 р. відомий український науковець і суддя В'ячеслав Джунь звернувся до проблем транскордонних банкрутств, але до сьогодні така проблематика не отримала продовження в наукових пошуках і поки що залишається поза уваги учених і навіть практиків.

Враховуючи наведене вважаємо необхідним звернутися до світового досвіду співробітництва у справах про транскордонну неспроможність, проаналізувати складнощі і вивчити позитивний досвід з метою його використання в Україні.

1. Співпраця у транскордонних справах

Відомим прикладом успішної співпраці судових органів стала справа Еверфест (Everfest). Транснаціональна корпорація Еверфест, що вела свій бізнес у двох країнах — США та Канаді, у 1995 р. зазнала фінансових труднощів. Було прийнято рішення про початок процедури реорганізації, передбаченої законодавством про банкрутство цих двох країн. Завдяки співпраці суддів відповідних судових органів був розроблений план реорганізації зазначеної компанії, схвалений у судах Торонто і Нью-Йорка в один день — 20 грудня 1995 р. Це сприяло ефективному застосуванню положень відповідного законодавства зазначених країн, а також використанню уніфікованих правил для здійснення провадження у цій транскордонній справі та успішному виконанню затвердженого плану реорганізації.

Згадана та інші справи, що розглядалися в середині 90-х pp. минулого століття, стали для судових органів різних країн світу прикладами того, як можна знаходити спільні рішення задля успішного розгляду справ про банкрутство, а також яскравим свідченням бажання суддів у таких справах шукати можливості для ефективного співробітництва незважаючи на складнощі із застосуванням норм національного законодавства в іноземних судових провадженнях. Досвід, накопичений суддями і практиками у цій сфері професійної діяльності, а також успішні приклади застосування правил з транскордонних банкрутств стали базою для подальшого удосконалення взаємодії суддів та учасників у паралельних провадженнях, порушених стосовно транснаціональної компанії на території декількох країн.

2. Транскордонні протоколи у справах про банкрутство

У межах роботи з гармонізації законодавства про банкрутство взагалі та розробки уніфікованих правил з розгляду справ про транскордонні банкрутства зокрема фахівці пропонували визначитися з пріоритетами у цій сфері. У результаті багатоетапних обговорень такими пріоритетами визнали пошук додаткових можливостей зі сприяння встановленню зносин між судами і розробки керівних вказівок у цій сфері (наприклад пов'язаних з повідомленням сторін у справі), забезпечення участі сторін у судовому провадженні, надання сторонам інформації про зміст протоколів тощо. Крім того, важливим визнали встановлення стандартів щодо змісту протоколів, наприклад того, що стосується контролю над активами та їх збереження, координації дій з розпорядження активами, фінансування після відкриття провадження у справі, черговості вимог, подачі і класифікації вимог, умов проведення реорганізації, узгодження дій з розподілу майна серед кредиторів тощо.

На багатьох публічних заходах, що проводилися під егідою ЮНСІТРАЛ протягом останніх років і були присвячені обговоренню пропозицій з удосконалення Типового закону ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність, неодноразово порушувалося питання про необхідність розробки рекомендацій з питань використання у практиці розгляду справ про банкрутство спільних документів про узгодження дій.

Як свідчить практика розгляду справ про транскордонні банкрутства, суди все більше сприймають співпрацю у таких справах як ефективний спосіб розв'язання конкретних проблем. Для розробки спільних заходів та забезпечення виконання узгод