Етична культура юриста

Реферат

з навчальної дисциплінидеонтологія

за темою: “Етична культура юриста ”

План

Вступ

1. Культура. Поняття етичної та моральної культури юриста.

2. Визначення змісту і завдань професійної етики юриста.

3. Правнича етика.

Висновок

Список використаної літератури

ХХІ століття, в яке щойно вступило людство, ставить нові вимоги перед наукою і освітою відкриває нові перспективи і ще невідомі галузі для дослідження. Сучасне молоде покоління має отримати ті знання, які вже століття і надалі будуть приоритетними. Відчутним є наступ країни до нового стану, своєрідного духовно-морального ренесансу у процесі демократично – правових перетворень.

Підготовка спеціалістів вищої якості на деному, якісно новому етапі розбудови незалежної держави, визначає більш глибокого пізнання духовної основи життя – Всесвіту, його нерозгаданих таємниць, щоб правильно обрати шлях – шлях, яким йти у майбутнє.

В умовах коли людина, її життя і здоров’я честь і гідність, недоторканість і безпека проголошені Конституцією України найвищою соціальною цін остю, на перший план висуваються проблеми забезпечення та захисту її прав і свобод. Тому вивчення моральних аспектів і проблем юридичної професії сьогодні стає не менш значущим, ніж знання конкретних законів і меморандумів їх застосування, необхідних кожному правнику, який прагне до глибокого опанування професійними навичками усвідомлення професійного стану та покликання юридичної професії. Адекватне сприйняття етичних особливостей юридичної діяльності, засвоєння етичних знань молодими юристами допоможе нам у вирішені завдань на забезпеченню, суворого дотримання законності і правопорядку, розбудови основ правової демократичної державності і зрештою – у розумінні меж бажаного, примусового і не примусового у складній сфері життєдіяльності суспільства та людини.

Юридична етика покликана обґрунтувати зміст морального ідеалу юриста-спеціаліста, дослідити причини і ф-ми деформацій морально-професійної свідомості та запропонувати засоби їх подолання.

1. Культура. Поняття етичної та моральної культури юриста.

Творцем, носієм культури є людина. Культура як інтегральне поняття відбиває якісний бік людської діяльності, її творчий характер, мотивацію і стимуляцію соціальної активності, механізми соціальної регуляції і саморегуляції тощо. Вона є узагальненою системною характеристикою міри універсальності розвитку людини в її взаємодії з навколишнім світом і сомою собою. Тобто культура особистості – це ступінь духовно-практичної універсальності людини, як суб’єкта соціокультурної творчості.

Універсальність особистості розуміється як всебічність та гармонійність її розвитку (саморозвитку) на основі реалізації (самореалізації) у перетворюючій діяльності сутність людських сил. У структурі культури особистості важлива місце займають потреби людини (біологічні і соціальні); соціальні в свою чергу поділяються на матеріальні та духовні. Культура особистості юриста проявляється у критичному ставленні до себе, до своєї поведінки, діяльності, у здібності до постійного самопізнання, самоаналізу, адекватності самооцінки і дій, і вчинків, і думок, і почуттів, а на цій основі до саморегуляції, самовдосконалення. Розвинений самоконтроль, володіння собою за будь-яких обставин, у будь-яких ситуаціях, у тому числі й екстремальних., свідчить про присутність сили волі і культури волі. Нерідко особистісна культура юриста відстає від умов життя і служби. Це і орієнтація на егоїстичні цінності, невміння і небажання поновлювати і поповнювати знання, брак системних знань, що забезпечують компетентність і ефективність професійної діяльності, низька культура спілкування і мовна культура, порушення правил етикету, відсутність потреби у самовихованні, самовдосконаленні тощо. Високий інтелектуальний рівень інколи поєднується з нерозвиненою моральною і естетичною культурою. [1, с3]

Культура людини – це міра пристосованості її до вищих так би мовити, нерукотворних законів, що даються нам самою природою. Чим більше людина пристосована до цих законів, тим менше вона здатна діяти свавільно.

Отже, сказати можна, що джерелом будь-якої сваволі є безкультур’я, а культура людини створює імунітет проти утворення в неї сваволі.

Культура людини в такому розумінні: визначає її життя за формулою: “Яка культура людини – таке й її життя”. Тому не “буття визначає свідомість”, а культура людей визначає їх буття, їх свідомість, а також економіку, політику, мораль, право, релігію, науку, мистецтво. [2, с35, 37, 39].

Моральна культура є важливою складовою культури особистості. Моральний дух, моральні якості, взагалі моральний фактор мають велике значення у людській життєдіяльності, функціонуванні соціальних інститутів політики, права та ін.

Моральна культура особистості уявляється як міра її моральної соціалізації, тобто міра засвоєння пануючих у суспільстві моральних цінностей і ступінь реалізації її у діяльності в різних сферах суспільного життя. Іншими словами, це досягнуте особистістю міра морального розвитку, яка характеризується засвоєними і реалізованими в діяльності моральними цінностями. Найчастіше під моральною культурою розуміють вихованість людини, ступінь засвоєння нею моральних норм, приписів, вимог і реалізацію їх у своїх вчинках. Рівень розвитку моральної культу