З'ясування поняття та змісту корпоративних відносин та корпоративних прав як передумова вирішення корпоративних спорів

З’ЯСУВАННЯ ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТУ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН ТА КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ЯК ПЕРЕДУМОВА ВИРІШЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ

1. Визначення підходів до розуміння корпоративних відносин

Термін «корпоративні відносини», так само, як і «корпоративні права», походить від терміна «корпорація», в якому й слід шукати корені відповіді на численні питання, що виникають у судовій практиці. Адже від того, що розуміється під корпорацією, залежить, чи підвідомчі господарським судам спори між учасниками певних юридичних осіб (наприклад приватних та колективних підприємств, кооперативів тощо) та цими юридичними особами. Зв'язок між термінами «корпорація» та «корпоративні права» або «корпоративні відносини», є безперечним не лише з лінгвістичної, а й з формально логічної точки зору. Тому з'ясуємо ці поняття.

У ЦК відсутній термін «корпорація», як, власне, й «корпоративні відносини» та «корпоративні права».

У ГК ця термінологія вживається, але надто суперечливо. У ст. 120 надається визначення корпорації, у ч. 5 ст. 63 — поняття корпоративного підприємства, а у ст. 167 ГК — поняття корпоративних прав. З цього випливає, що «корпорація» і «корпоративне підприємство» не є тотожними поняттями, адже корпорація за ст. 120 ГК являє собою об'єднання підприємств (тобто її учасниками можуть виступати лише підприємства, а не фізичні особи). Корпоративні ж підприємства — це господарські товариства та інші підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 ГК). До них відносяться також кооперативні підприємства.

Не може не звернути увагу перекручена термінологія, що при цьому вживається. Залишимо поза критикою те, що господарське товариство визначається через поняття «підприємство» всупереч ЦК, який підприємство вважає об'єктом права (майном), а не суб'єктом права. З цього хоча б ясно, що господарські товариства однозначно розуміються ГК як корпоративні організації.

Які ще юридичні особи (або за ГК — господарюючі суб'єкти) вважатимуться корпоративними, не зовсім ясно. Якщо це приватні підприємства, то за ст. 113 ГК ними визнаються підприємства, що діють на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб або на основі приватної власності юридичної особи. Відтак, приватним за ГК є підприємство, що може мати як одного, так і кількох учасників. Але якщо його учасниками виступатимуть фізичні особи, то для ГК не важлива їх кількість — все одно створюване ними підприємство вважається приватним. Коли ж у такій якості виступатиме юридична особа, то вона має бути лише єдиним засновником (учасником) приватного підприємства.

Такий підхід ніяк не можна зрозуміти, враховуючи до того ж, що за ч. 1 ст. 79 ГК та за ч. 2 ст. 114 ЦК господарські товариства можуть мати одного учасника. Тоді виходить, що всі господарські товариства (незалежно від складу учасників) є корпоративними підприємствами, а приватні підприємства є корпоративними лише в разі коли в них беруть участь дві або більше фізичних осіб.

Чому така градація — сказати важко, тим більше, що в ч. 5 ст. 63 ГК визначається критерій, за яким підприємство вважатиметься корпоративним. Це наявність у його учасників корпоративних прав. їх визначення міститься у ст. 167 ГК, і в ній не простежується залежність наявності цих прав від кількості учасників (засновників) корпоративного підприємства або господарського товариства.

Отже, навряд чи навіть прихильники значущості ГК зможуть спростувати алогічність такого підходу та явні вади у визначеннях, вживаних у ньому, а також у класифікації підприємств, господарюючих суб'єктів та інших утворень.

Щодо кооперативних підприємств, згадуваних у ч. 5 ст. 63 ГК, то, крім цієї норми, з якої взагалі не зрозуміло, що мається на увазі, у ч. 2 ст. 94 визначається, що кооперативними підприємствами є виробничі кооперативи. У ГК часто ці терміни вживаються як тотожні (наприклад, у ст. 102). Отже, спори між учасниками (членами) виробничого кооперативу та цим кооперативом можна вважати корпоративними.

Щодо колективних підприємств, то ГК такого виду підприємств не вирізняє, хоча у гл. 10 йдеться про так звані підприємства колективної власності. Тоді виникає логічне запитання: чи тотожні поняття «колективне підприємство» і «підприємство колективної власності»? У нині нечинному Законі «Про підприємства в Україні» колективне підприємство визначалося як підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської і релігійної організації. Зі спливом часу стало зрозумілим, що про власність трудового колективу йтися не може, оскільки трудовий колектив не є суб'єктом права, і тому основна кількість існуючих раніше колективних підприємств перетворилася на господарські товариства, хоча деякі колективні підприємства у такому вигляді залишилися й понині. Інші ж різновиди колективних підприємств (тобто тих, засновниками яких були громадські та релігійні організації) фактично збігаються з підприємствами колективної власності, передбаченими у ст. 93 ГК.

У результаті, за логікою ГК, поняття підприємств колективної власності охоплює як юридичних осіб з корпоративним устроєм (виробничі кооперативи), так і унітарні підприємства (ч. 4 ст. 63 ГК). Щодо створених за колишнім законодавством колективних підприємств, то вони, по суті, є корпоративними, адже різняться від господарських товариств лише тим, що їх члени мають у них працювати.

Нарешті, власне корпорація, під якою ч. 3 ст. 120 Г