Правовий статус прокуратури Польщі

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Юридичний факультет

Кафедра

Реферат на тему:

Правовий статус прокуратури Польщі.

Студента 3-го курсу

Науковий керівник:

Ужгород 2007

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНИХ НОРМ

РОЗДІЛ ІІ. ЗМІНИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СТАТУСУ

РОЗДІЛ ІІІ. СТРУКТУРА ПРОКУРАТУРИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНИХ НОРМ

Конституція 2 квітня 1997 року не містить положень про прокуратуру. Тільки пункт 2 статті 103, що визначає перелік посад, несумісних з мандатом депутата, згадує про "прокурора". Ця прогалина у конституційному регулюванні знаменує собою кардинальний відступ від юридичної традиціїкомуністичної Польщі і є відображенням підходу, закріпленого в конституціях міжвоєнних періодів.Ні Конституція 17 березня 1921 року, ні Конституція 23 квітня 1935 року не містили положень про прокуратуру. Прерогативи прокуратури були окреслені в Законі "Про Судову систему", прийнятому 2 лютого 1928 року. Закон установив тісний інституціональний зв'язок між прокуратурою і судами, і передбачив, що міністр юстиції є за посадою одночасно і Генеральним прокурором. У цій якості міністр не тільки керував прокуратурою, що виконувала міністерські рішення, але і здійснював контроль за її діяльністю. Управління Прокурора при Верховному Суді – самостійна організаційна одиниця – очолювалася першим прокурором. Прокуратура була втягнута, головним чином, у кримінальне судочинство; її участь у провадженні по цивільних спорах було необов'язковим і насправді рідким. Низові ланки системи прокуратури були організаційно зв'язані з окружними й апеляційними судами. Відповідно існували окружна прокуратура і прокуратура при апеляційних судах. Подібна модель, в основному, зберігалася до вступу 20 липня 1950 року в силу Закону "Про Прокуратуру".Комуністична модель припускала ієрархічну і централізовану, незалежну від яких-небудь органів влади систему прокуратури на чолі з Генеральним прокурором. Поряд із традиційною функцією кримінального слідства, прокуратура наділялася повноваженням здійснювати нагляд за законністю діяльності всіх державних органів і установ, за винятком вищих політичних органів. Прокурори були також зобов'язані забезпечувати строгу відповідність закону актів і діяльності всіх органів державної влади, установ та інститутів. Маючи необмежений доступ до всього, і в усі інстанції, прокуратура була «стражем» принципу верховенства закону, польським варіантом російського «ока государева».[1]

Конституція 22 липня 1952 року заклала правові основи інституту прокуратури на наступних стадіях. Стаття 64 передбачала, що Генеральний прокурор стоїть на варті законності, державної власності і забезпечує повагу до закону. Він стежить за розслідуванням злочинів, зокрема "злочинів проти держави". Діяльність прокуратури в цей період - безпосередньо контролювали Державну Раду (колективний "глава держави"), а також опосередковано однопалатний Сейм. Політично детермінована "польська" модель у точності наслідувала радянську чи ленінську концепції цього інституту. Це наносило значну шкоду репутації прокуратури, хоча не слід забувати, що відокремити ідею організаційно самостійної прокуратури (у тому вигляді, як це існує в таких європейських країнах, як Португалія і Фінляндія) від політичних умов, у яких вона функціонувала при комуністичних режимах, цілком можливо.

Системні зміни, ініційовані в 1989 році, привели до переосмислення ролі інституту прокуратури. Зміни до Конституції, прийняті 29 грудня 1989 року, скасували всі положення, що регулюють діяльність Генерального прокурора, і ввели нову редакцію статті 64, відповідно до якої "прокуратура стоїть на сторожі законності і стежить за розслідуванням злочинів". Діяльність прокуратури, власне кажучи, не регульована більш Конституцією, підконтрольна міністру юстиції, що здійснює функцію Генерального прокурора. Процедура, призначення і звільнення прокурорів з посади підлягає визначенню законом, прийнятим парламентом. Зміни Конституції супроводжувалися прийняттям ряду змін до Закону "Про Прокуратуру" від 20 червня 1985 року.

Відповідно до цих змін, прокуратура складається з Генерального прокурора, його підлеглих і прокурорів загального і військового відділів.

Генеральний прокурор, функції якого виконує міністр юстиції, є вищою інстанцією кримінального переслідування. Закон визначає обов'язки Генерального прокурора і підзвітних йому прокурорів і встановлює межі діяльності, пов’язаної з кримінальним переслідуванням. Зокрема, Закон визначає наступні функції:

- здійснення юридично запропонованих заходів для правильного й однакового застосування законів у кримінальному, адміністративному і дисциплінарному судочинствах;

- заперечування в судах незаконних адміністративних рішень і участь у судочинстві, пов'язаних з визначенням відповідності таких рішень закону;

- дача висновків по законопроектах;

- заявлення вимог про зміну чи анулювання незаконних постанов місцевих органів державної влади;

- звертання в адміністративний суд зі скаргою про скасування і визнання недійсними незаконних постанов органів місцевого самоврядування;

- прийняття інших заходів, запропонованих законом.[2]

Більш пізні зміни до Закону "Про Про

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать