Співвідношення понять "конституційна юстиція" і "конституційна юрисдикція"

РЕФЕРАТ

Співвідношення понять «конституційна юстиція» і «конституційна юрисдикція»

ВСТУП

У спеціальній юридичній літературі терміну «юрисдикція» надається декілька значень. Юрисдикція найчастіше ототожнюється з судочинством, правосуддям [1, с. 755], з повноваженнями вирішувати спори, розглядати справи і застосовувати санкції, із здійсненням конкретної державної діяльності, з територією, на яку поширюється підвідомчість певного органу влади. Даним терміном також позначають систему відповідних юрисдикційних органів.

Як зазначав Шергін А.П., вирішення правових конфліктів традиційно пов’язується з судовою діяльністю, з правосуддям, яке, безумовно, є найбільш досконалим способом юрисдикційного захисту інтересів держави і особи, проте не єдиним. Юрисдикційна діяльність не обмежується лише функцією здійснення правосуддя, оскільки суди - не єдині органи, які вирішують правові спори. Слід виходити з того, що однаковий вид державної діяльності – юрисдикцію – здійснюють різні суб’єкти. Так, відповідно до Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124) [1], проте законодавством України закріплені певні юрисдикційні повноваження і за іншими суб’єктами – органами державного управління. Прикладом суб’єкта здійснення юрисдикції як різновиду державної діяльності можуть бути органи опіки і піклування, які беруть безпосередню участь у захисті сімейних прав та інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Сімейного кодексу України рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення зацікавлена особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. У виняткових випадках при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч. 2 ст. 170) [4].

Отже, юрисдикцію не можна ототожнювати ні з правосуддям, ні з судовою діяльністю в цілому. Правосуддя - форма діяльності судової гілки влади. А.П. Шергін зазначав, що подібному ототожненню сприяв неточний переклад з латинської слова «jurisdictio» – юрисдикція, як судочинство, оскільки в латинській мові цьому поняттю відповідає слово judico. На думку вченого, більш вдалим був переклад І.С. Перетерського, який виводив термін «юрисдикція» зі словосполучення jus+dicere, а тому перекладав його як вирішення конфлікту чи застосування належною владою встановлених правил. Такий переклад терміну «юрисдикція» залишається актуальним і сьогодні.

Поняття "юрисдикція" слід відмежовувати від понять "підвідомчість" і "підпорядкованість". Якщо юрисдикція є видом державної діяльності, то підвідомчість - коло питань, які віднесені до компетенції відповідного органу. Термін підвідомчість слід використовувати для розмежування компетенції різних органів та службових осіб. Переклад українською мовою російського терміну "подведомственный" часто призводить до змішування понять підвідомчий та підпорядкований. Оскільки російський термін "подведомственный" фактично обіймає два основних поняття, а саме "який знаходиться у чиємусь віданні" та "підпорядкований комусь, чомусь", доцільно розмежовувати їх в українській мові за допомогою термінів "підвідомчий" та "підпорядкований" і вживати відповідно до їх значення.

Отже, під терміном "юрисдикція" слід розуміти не лише здійснення правосуддя, але і іншу діяльність державних органів по вирішенню спорів, розгляду справ про правопорушення і застосуванню санкцій.

У правовій літературі нерідко використовуються поняття «загальна юрисдикція» і «спеціальна юрисдикція». Їх застосування прийнято пов’язувати з певними напрямами діяльності суду, за якими розрізняють суди загальної юрисдикції і суди спеціальної юрисдикції. Так, М.Ф. Чудаков зазначає, що загальна юрисдикція і спеціальна юрисдикція – напрями судової юрисдикції, тобто конкретної предметної сфери діяльності суду [13, с. 464]. Під загальною юрисдикцією слід розуміти сферу кримінального і цивільного права, тобто розгляд кримінальних справ і цивільних спорів, а адміністративну юрисдикцію (розгляд адміністративних справ і спорів) та конституційну відносити до сфер спеціальної юрисдикції.

Трактування поняття юрисдикції в юридичній літературі залежить від предмета розгляду (кримінально-правова, цивільно-правова, адміністративна, конституційна і інші види юрисдикцій). Так, наприклад, зміст кримінальної юрисдикції прийнято пов’язувати з діяльністю органів міліції, прокуратури, суду тощо, пов’язану із встановленням факту вчинення кримінального злочину та вжиттям відповідних заходів у випадку встановлення такого факту. Зміст адміністративної юрисдикції пов’язують з розглядом скарг громадян на дії державних і громадських органів, їх посадових осіб та розглядом справ про адміністративні правопорушення і прийняттям по ним рішень. В юридичній літературі існують різні визначення конституційної юрисдикції. Так, наприклад, М.А. Нудель пропонував застосовувати термін "конституційна юрисдикція" для позначення конституційного контролю, який здійснюється судовими органами [16, с. 7]; М.В. Вітрук характеризує конституційну юрисдикцію як складову частину конституційної юстиції (конституційного правосуддя) [3, с. 29]; М.В. Тесленко конституційну юрисдикцію в Україні розглядає як здійснення державної влади спеціально упо