Провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві

Провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві Головним елементом структури юридичного процесу є процесуальне провадження. Провадження – це системне утворення, комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій, які:

– по-перше, утворюють певну сукупність процесуальних відносин, що відрізняються предметною характеристикою та зв’язком з відповідними матеріальними правовідносинами;

– по-друге, викликають потреби встановлення, доведення, а також обґрунтування всіх обставин справи;

– по-третє, обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах і документах.

Провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, – складне комплексне явище. У ньому сполучаються і взаємодіють декілька проваджень, насамперед кримінально-процесуальне і адміністративно-процесуальне. [1].

Таку думку підтверджує ст. 3 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, згідно з якою органи, які забезпечують безпеку, поділяються на органи, які: а) приймають рішення про застосування заходів безпеки; б) здійснюють заходи безпеки.До перших відносять орган дізнання, слідчого, прокурора або суд. Вони діють в межах КПК України, тому їх діяльність є кримінально-процесуальною за характером дій, формами рішень, що приймаються. До других належать, насамперед, підрозділи судової міліції. Їх діяльність за характером і формами є адміністративно-процесуальною.Тому в цьому підрозділі автор поставив завдання: 1) дослідити правову природу провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві, з позицій науки адміністративного права; 2) проаналізувати деякі проблемні аспекти провадження по забезпеченню безпеки осіб адміністративно-процесуального характеру; 3) на основі проведеного аналізу внести свої пропозиції щодо удосконалення провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.Адміністративно-процесуальний характер діяльності підрозділів судової міліції при здійсненні заходів безпеки є одним з дискусійних питань юридичної науки, яке ще потребує детального наукового обгрунтування на теоретичному рівні.

Одні науковці вважають, що адміністративно-процесуальне право – це правовий інститут адміністративного права. Так, В. Авер’янов виділяє в структурі адміністративного права два правових інститути:

1) інститут “позитивного” адміністративного процесу, що містить у собі адміністративні правозабезпечувальні і правоохоронні провадження, які охоплюють процедури розгляду заяв і скарг приватних осіб, у тому числі надання їм різних адміністративних послуг;

2) інститут юрисдикційного адміністративного процесу, що містить у собі адміністративно-юрисдикційні провадження, які охоплюють процедури застосування заходів адміністративного примусу, включаючи відносини адміністративної відповідальності [8, с. 21].

Іноді висловлюються думки про те, що адміністративно-процесуальне право – це підгалузь адміністративного, що регулює специфічний вид відносин у межах сфери правового регулювання адміністративного права.

Найбільш поширеною останнім часом у юридичній літературі є думка, що характеризує адміністративно-процесуальне право як галузь права. Причому такі погляди відстоюють не тільки представники науки адміністративного права, але й вчені, які вивчають проблеми теорії держави і права. Таке різноманіття думок учених про місце адміністративно-процесуального права в системі права України вимагає спеціальних наукових розробок, де б послідовно і обґрунтовано вирішувалися питання: співвідношення та чіткого розмежування адміністративно-матеріальних і адміністративно-процесуальних норм і відносин; співвідношення понять “процедура” і “процес”; співвідношення понять “правозастосовна діяльність” і “процес”, а виходячи із цього, визначалися зміст і структура адміністративного процесу.

У сучасній юридичній літературі існують два основних підходи до визначення та розуміння адміністративного процесу: вузький і широкий.

Адміністративний процес у вузькому аспекті (адміністративно-юрисдикційний процес) – це регламентована законом діяльність із вирішення спорів, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, які не перебувають між собою у відносинах службового підпорядкування, а також щодо застосування заходів адміністративного примусу.

Адміністративний процес у широкому значенні – це врегульований правом порядок розгляду індивідуально конкретних справ у сфері виконавчої діяльності органами державного управління, а в передбачених законом випадках і іншими, уповноваженими на те органами. Широке трактування адміністративного процесу дозволяє включити до нього, крім адміністративно-юрисдикційних, також провадження управлінського характеру.

Розбіжності вчених у розумінні адміністративного процесу не могли не позначитися на теоретичних розробках питання про структуру адміністративного процесу. На даному етапі розвитку науки адміністративного права структуру адміністративного процесу можна подати у вигляді чотирьохрівневої системи, що містить у собі: 1) провадження; 2) стадії; 3) етапи; 4) дії.

Головна особливість структури адміністративного процесу порівняно зі структурою цивільного або кримінального процесу полягає в тому, що визначити точну кількість адміністративних проваджень практично неможливо. Том

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать