Кримінальна відповідальність неповнолітніх

1. Всту п

Природа живих iстот така, що коли не вберегти потомство, а тим паче, знущатися з нього, то популяцiя виродиться й урештi-решт зникне. Людська цивiлiзацiя у своєму поступальному русi до технопрогресу на космiчних швидкостях досягла такого етапу, що в серединi XX сторiччя (1948 рiк) кращi уми планети зiбралися й написали Конвенцiю «Про захист прав дитини», що, на жаль, дуже актуальна й нинi.

Дитяча злочинність розгортається в Україні жахливими темпами. Тiльки в поточному роцi понад 4 тис. дiтей стали жертвами злочинної дiяльностi. i ця цифра щороку зростає приблизно на 2%. Десятеро дiтей стали жертвами вбивств, 47 — зiвалтувань, 21 — тяжких тiлесних ушкоджень, 105 — розбоїв, 1153 — грабежiв, 71 — вимагань, 323 — крадiжок, майже 20 — стали об’єктами торгiвлi людьми, 74 загинули у ДТП. Цього року порушено майже 800 кримiнальних справ з приводу втягнення неповнолiтнiх до злочинної дiяльностi. Примiром, це тi ж хлопчаки, якi стали «кватирниками» — злодiями, що пробираються у обiйстя через кватирки. Використовують тих «квiточок» i для вчинення грабежiв та розбоїв.

Нинi 5 тисяч українських дiтей перебуває на облiках iз позначкою «систематичний споживач наркотикiв» i кожен п’ятий з них має дiагноз «наркоманiя». На жаль, реальнi цифри у десятки разiв бiльшi, бо пiд час бесiд iз дорослими наркоманами бiльшiсть з них зазначала, що спробувала дурман-зiлля ще у пiдлiтковому вiцi, тому з цiєю проблемою необхiдно боротися активнiше саме на етапi виявлення споживачiв-початкiвцiв..

Нерiдко батьки чи родичi змушують малолiток займатися жебрацтвом. Але тут криється ще один важливий аспект — 40% дiтей, якi затримувалися за жебракування, не перебували у розшуку — вони нiкому не потрiбнi i нiхто їх не шукає. За нашими пiдрахунками, щодня близько 5 тисяч дiтей потрапляють на вулицi — тобто втiкають з дому i стають жертвами кримiналу, або йдуть слизькою стежиною до вчинення злочину.

Дитяча проституцiя у нацiональних масштабах набрала жахливих темпiв поширення. Цьому сприяє, як не парадоксально, попит на це збочене «задоволення» серед наших дорослих спiвгромадян та апрiорi латентний характер зазначеного соцiального викривлення. Способи протидiї цьому злу непростi, бо — ще один парадокс — дiти на панель iдуть добровiльно через обман дорослих, якi їх туди втягують, або через власнi хибнi погляди на такий спосiб заробiтку та поширену думку про високий матерiальний статус повiй. Документувати, доводити, притягати до кримiнальної вiдповiдальностi надто складно, але неповнолiтнiх повiй треба також наполегливо, як i наркоманiв, виявляти ще на початку «кар’єри». Адже, як на прикладi iз споживачами наркотикiв, опитування вже досвiдчених секс-гейш засвiдчили, що 80% з них вперше роздiлила ложе продажного кохання ще в дитинствi, iнколи намагаючись додати собi лiт пiдробкою документiв. Є випадки, коли й батьки використовують своїх дiтей з метою наживи, пiдкладаючи їх пiд здоровенних дядькiв, аби заробити на пляшку чи дозу опiю.

Останнiм часом як у дитячому порнобiзнесi, так i в секс-iндустрiї не можна стверджувати, що жертвами стають виключно дiвчата, спостерiгається тенденцiя втягнення у тi тенета i хлопчикiв. Причому працювати з ними надзвичайно важко — вони сором’язливiше сприймають таку «сторiнку» свого життя, анiж дiвчата, особливо коли потрапляють до затятих геїв-педофiлiв.

Таким чином проблема покарання та реабілітації неповнолітніх злочинників є дуже актуальною.

2. Засоби покарання неповнолітніх

Дітей, які з тих чи інших причин мають конфлікт із законом, держава повинна захищати, таким чином, попереджуючи наступні злочини особи, яка ще недостатньо сформувалася як особистість.

Українські правники виділяють дві групи неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом:
1. Неповнолітні правопорушники, які були засуджені до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі (такі неповнолітні перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань та кримінальної міліції у справах неповнолітніх).
2. Неповнолітні правопорушники, які перебувають у місцях позбавлення волі — виховно-трудових колоніях. Існує ще одна група — ті, хто повернувся з місць позбавлення волі і має соціальні проблеми після свого повернення.

Метою державної системи охорони правопорядку України (ст. 50 Кримінального кодексу України) є не тільки покарання за вчинений злочин, а й виправлення засуджених, перевиховання та запобігання вчиненню ними нових злочинів. Щодо неповнолітніх, які порушили закон, широко використовується практика звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосування примусових заходів виховного характеру, звільнення від кримінальної відповідальності, адміністративного покарання. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання у разі щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки. Тоді до нього застосовуються примусові заходи виховного характеру, передбачені п. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача його під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку