Система нормативних та індивідуальних актів, що регламентують роботу суду

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

на тему

Система нормативних та індивідуальних актів, що регламентують роботу суду

з дисципліни

Статус судів в Україні

Харків 2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Рішення і висновки Конституційного Суду України

2. Міжнародно-правові акти

3. Закони України

4. Укази Президента України

5. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України

6. Акти Державної судової адміністрації України

7. Акти органів судової влади

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Незалежність судової влади, забезпечення її реального здійснення вимагає прийняття конкретних правил і норм, які визначають засади належної організації суду, створення умов для оперативного і якісного вирішення суддями справ, які належать до їх компетенції. Особливість правових відносин у сфері судового управління полягає у тому, що у них беруть участь як органи судової влади, так і органи виконавчої і законодавчої влади. На їх врегулювання спрямована низка нормативно-правових та індивідуальних підзаконних актів різної юридичної сили, які виходять від різних суб’єктів. Спробуємо охарактеризувати ці акти.

Конституція України 1996 р. визначає вихідні засади діяльності судової влади. Встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124), а права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55). Організація судової влади базується на принципах участі народу у здійсненні правосуддя, територіальності, спеціалізації й централізації у побудові судової системи, незалежності і недоторканності суддів (ст. 124, 125, 126) та ряді інших. Держава зобов’язується здійснювати належне фінансування судової влади і гарантує усебічну охорону незалежності суддів. Виходячи із логіки конституційних положень втручання органів законодавчої і виконавчої влади у процес розгляду судами юридично значущих справ забороняється, а їх участь в організаційно-управлінських відносинах, спрямованих на організаційне забезпечення судової влади, має бути обмежена поставленим завданням і не може посягати на незалежність суддів.

1. Рішення і висновки Конституційного Суду України

Положення Конституції України набувають офіційного тлумачення у рішеннях і висновках Конституційного Суду України, які є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами права на території України. Можна відзначити ключові позиції органу конституційної юрисдикції, які стосуються організації діяльності суду.

Недостатнє фінансування судів було й залишається однією з ключових проблем судової влади. Видатки, які закладаються щороку в Державний бюджет України, значно менші від необхідних для забезпечення реальних потреб судів. Крім того, тривалий час (до 2003 р.) Державний бюджет щодо фінансування судової влади не виконувався в запланованих обсягах, а Президент і Кабінет Міністрів скорочували видатки на фінансування судів.

У 1999 р. Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду з поданням, щоби покласти край практиці скорочення видатків на суди. Конституційний Суд дійшов висновку, що особливий порядок фінансування судів є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Важливим механізмом забезпечення такої гарантії є встановлений ч. 1 ст. 130 Конституції України обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів у спосіб окремого визначення в Державному бюджеті України видатків на утримання судів. Централізований порядок фінансування потреб судів із Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного й незалежного здійснення правосуддя, має обмежити будь-який вплив на суд і спрямований на гарантування судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції України. Тож видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України “Про статус суддів" від 01.12.2004 р. № 19-рп/2004 було розтлумачено положення частини першої статті 126 Конституції України “незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України”. Зокрема, відзначено, що незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичні

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать