Статут Казимира Великого

Зміст

Вступ................................................................................................................ 2

1.Загальні риси формування польської держави....................................... 3

2.Перші зводи польського звичаєвого права............................................. 5

3. Особливості процесу створення статуту 1347 р........................................ 6

4. Основні статті пам’ятника та їх характеристика....................................... 9

Висновки........................................................................................................ 18

Список використаної літератури.................................................................. 20

Вступ

Вивчення історії держави і права південно та західнослов’янських країн створює передумови для найкращого розуміння історії держави і права в слов’янських країнах. Актуальність обраної теми дослідження полягає у досить значній вазі вивчення процесів становлення державності та законодавства зарубіжних країн для процесу державотворення у нашій країні. Вивчення основ правового устрою дозволяють зрозуміти характер впливів, що здійснювали західнослов’янськікраїни, зокрема Польща, на Українську державу.

Різні шляхи переходу до феодалізму обумовили і конкретно-історичні форми соціальної стратифікації, і специфіку правового становища окремих груп населення феодального суспільства в тих чи інших країнах. Але у всіх, без винятку, феодальних державах існували панівні верстви феодалів, які були суб'єктами права приватної або державної власності на землю, і пригноблені феодально-залежні селяни, які вели дрібне господарство і були змушені у зв'язку з системою позаекономічного примусу віддавати значну частину отриманого ними продукту представникам панівної верхівки.

Соціальна і правова структура населення у феодальних державах визначалась особливою складністю. Так, у багатьох країнах поряд з основними станами, а також у їх складі, існували численні групи населення, які відчутно різнилися між собою за своїм правовим статусом.

Мета даного даної роботи полягає у намаганні розкрити всі особливості процесів становлення державності та законодавства, що протікали на землях середньовічної Польщі.

1. Загальні риси формування польської держави

Перші достовірні відомості про Польщу відносяться до другої половини ХХ ст. Польща вже тоді була порівняно великою державою, створеною династією Пястів шляхом об'єднання декількох племінних князівств. Перший історично достовірний правитель Польщі - Мєшко I (правив в 960-992 рр.) з династії Пястів, володіння якого - Велика Польща - перебували між ріками Одер й Вісла. При правлінні Мєшко I, що боровся з германською експансією на схід, поляки в 966 р. були похрещені в християнство латинського обряду. В 988 р. Мєшко приєднав до свого князівства Сілезію й Помор'я, а в 990 р. - Моравію. Його старший син Болеслав I Хоробрий (роки правління 992-1025 рр.) став одним з найвидатніших правителів Польщі. Він установив свою владу на території від Одера й Ніси до Дніпра й від Балтійського моря до Карпат. Зміцнивши самостійність Польщі у війнах зі Священною Римською імперією, Болеслав прийняв титул короля (1025 р.). Після смерті Болеслава феодальна знать, яка підсилилася, виступила проти центральної влади, що призвело до відділення від Польщі Мазовії й Помор'я.

Болеслав III (роки правління 1102-1138 рр.) повернув Помор'я, але після його смерті територія Польщі була розділена між його синами. Старший - Владислав II - одержав владу над столицею Краковом, Великою Польщею й Помор'ям. У другій половині ХІІ ст. Польща, як й її сусіди Німеччина й Київська Русь, розпалася. Розпад призвів до політичного хаосу; васали незабаром відмовилися визнавати повновладдя короля й за допомогою церкви значно обмежили його владу.

У середині ХІІІ ст. монголо-татарська навала зі сходу спустошила більшу частина Польщі. Не менш небезпечними для країни були набіги, що не припинялися литовців і пруссів з півночі. Аби захистити свої володіння, князь Мазовії Конрад в 1226 р. запросив у країну тевтонських лицарів з військово-релігійного ордена хрестоносців. Протягом нетривалого часу тевтонські лицарі завоювали частину прибалтійських земель, що пізніше стала називатися Східною Пруссією. Цю землю заселили німецькі колоністи. В 1308 р. держава, створена тевтонськими лицарями, відрізала Польщі вихід до Балтійського моря.

В результаті роздробленості Польщі стала зростати залежність держави від вищої аристократії й дрібнопомісного дворянства, у чиїй підтримці вона потребувало для захисту від зовнішніх ворогів. Винищування населення монголо-татарами й литовськими племенами призвело до припливу на польські землі німецьких поселенців, які або самі створювали міста, що управлялися за законами Магдебурзького права, або одержували землі як вільні селяни. На відміну від них польські селяни, подібно селянам майже всієї Європи того часу, стали поступово попадати в кріпосну залежність.

Возз'єднання більшої частини Польщі здійснив Владислав Локеток (Ладислав Короткий) з Куявії - князівства в північно-центральній частині країни. В 1320 р. він був коронований як Владислав I. Однак національне відродження більшою мірою пов'язане з успішним правлінням його сина, Казимира III Великого (роки правління 1333-1370). Казимир зміцнив королівську владу, реформував управління, юридичну й грошову системи по західному зразку, обнародував

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать