Державний лад та організація управління в Київській Русі у ІХ-ХІІ століттях

Державна митна служба України

Академія митної служби України

Кафедра державного права і митної політики

Реферат

З дисципліни :Історія держави та права України

На тему : Державний лад та організація управління в Київській Русі у ІХ-ХІІ століттях

Дніпропетровськ 2002

Зміст

Вступ

1.Класовий поділ та соціально-правові категорії давньоруського населення

2. Політична системаРусі:князь дружина і боярська рада - віче

3. Адміністративно-територіальний устрій та організація управління на Русі

4. Проблема соціально-економічного та політичного ладу Древньої Русі

давньоруський держава ранньофеодальній монархія

Вступ

Східніслов'яни в своєму розвитку проминули рабовласницьку формацію в її класичному вияві. На базі розпаду первіснообщинного ладу в них формувався феодалізм. Період становлення ранньофеодальних структур припадає на IX— Х ст.: це утворення Руської держави з центром у Києві, прийняття християнства, утвердження феодального способу виробництва.

Давньоруська держава як ранньофеодальна монархія була побудована на принципах сюзеренітету—васалітету. Однак окремі історики, зокрема М. Брайчевський, вважають, що вона не набула завершеного монархічного устрою і протягом всієї своєї історії тяжіла до республіканських форм правління. До часів монгольської навали на Русі так і не було створено чітку систему престолонаслідування, що негативно позначи лося на внутрішньому і зовнішньому становищі країни. Главою держави був великий князь київський. У столицях зе мель-князівств — Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі-на-Клязьмі та інших — сиділи удільні князі. В середині XI ст. був сформульований та закріплений у 1097 р. на Любецькому з'їзді головний принцип між князівських відносин на Русі: су веренність влади в межах землі. Характеризуючи державний лад Київської Русі, треба відзначити деякі особливості: по-перше, влада великого князя була самодержавною лише в пе ріоди централізації держави (X — початок XII ст.), зокрема за правління Володимира Святославовича, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха; по-друге, з послабленням київського централізму й розпадом держави на окремі князівства, закріп ленням в них окремих княжих династій, старшинство вели кого князя втрачало реальне значення, а його титул зверхника усієї країни залишався лише почесною історичною тради цією; по-третє, в державній організації тих часів не було чіт кого розподілу функцій влади. Існувала конкуренція між різними органами управління. Аналогічні функції виконував князь, боярська рада і частково — віче. Тому можна лише в загальних рисах відтворити порядок організації та здійснення державної влади в Київській Русі, зважаючи на те, що дер жавний устрій та розподіл влади між частинами держави змі нювалися в залежності від обставин, що зумовлювалися чинниками як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

1. Класовий поділ та соціально-правові категорії давньоруського населення

Виникнення і розвиток феодалізму виражається насамперед у появі і росту феодального землеволодіння. Феодальна земельна власність склала економічну основу панування класу феодалів. Феодальні відносини розвивалися нерівномірно. Були центри, де цей процес проходив швидше (наприклад. Київська, Галицька, Чернігівська землі), у деяких же цей процес тільки починався (землі вятичів, дреговичів). Первинною формою економічної реалізації феодальної земельної власності було полюддя, у якому в «оголеній формі виступають відносини панування і підпорядкування, так само як іпочаткова фаза перетворення землі у феодальну власність».

У IX ст. формується панівний клас феодалів, у который входили київські князі, місцеві князі, бояри. Формування великокнязівського домена і доменів окремих князів підсилилося в Х ст. Князівський домен являв собоюмаєток, що належав не державі, а самому князю як феодалу. Класичним прикладом князівського землеволодіння були села Ольжичіі Будутіно, що належаликнягині Ользі. Про значні розміри домена Володимира Святославича свідчить літопис, що розповідає про його дарування Десятинної церкви. Князівське землеволодіння, як і різного роду служителі в цих володіннях — огнищані, старости й ін., охоронялися правом Київської Русі в особливому порядку. Про це свідчать, зокрема, статті 19—28, 32, 33 Короткої Правди.

Поряд з великокнязівським доменом і володіннями місцевих князів з'являється боярське землеволодіння. У літописній розповіді про похід Ольги в Іскоростень згадуються древлянські«кращі мужі», у яких деякі дослідники бачать вже власників феодальних вотчин. У літописі повідомляється, що в 1091князь Мстислав Володимирович перервав воєнні дії і «розпусти дружину по селом». Усе сказане свідчить про розвиток боярсько-дружинного землеволодіння.

Час появи на Русі боярського землеволодіння через неповноту джерел поки ще остаточно не встановлено.Але ст. 34 Короткої Правди, де говориться про штраф за псування межового знака, свідчить про посилений захист швидше за все приватногоземлеволодіння. У Великій Правді, що відноситься до кінця XI —початку XII ст., але тієї, що виражалабільш ранній період розвитку суспільного ладу, говориться про боярських тіунів, боярських рядовичів, боярськогохолопа, а також про боярське спадкування . Феодальні землеволодіння збільшувалися за рахунок як князівських дарувань, так і захоплення земель, що пустують, і земель общинників.