Інституційно-правові засади консульського захисту трудових мігрантів з України

РЕФЕРАТ

Інституційно-правові засади консульського захисту трудових мігрантів з України

консульський захист трудовий мігрант

2010

Світовим співтовариством вже напрацьовані певні організаційні системи регулювання зовнішніх відносин трудової міграції, серед яких перш за все слід виділити методи, спрямовані на взаємний захист та гармонізацію інтересів [15, с. 71]: інтересів трудящого-мігранта, державних інтересів країн-експортерів та країн-імпортерів робочої сили. Враховуючи позитивні сторони міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення, напрацювання міжнародних організацій та держав, слід відзначити, що й в теоретичному, і в практичному планах у механізмі правового регулювання є низка проблем, які, як свідчить практика, спричиняють негативні наслідки [3, с. 102–103]. Лінсей Лоуелл, який вивчав проблему міжнародно-правового регулювання міграції висококваліфікованої робочої сили, згрупував цю проблематику за принципом „шести R“ від англійських слів (return, restriction, reparation). Йдеться про такі проблеми: повернення трудящих-мігрантів у країну походження; обмеження в’їзду небажаних трудящих-мігрантів у певну країну чи групу країн; відшкодування країні походження коштів, вкладених у підготовку мігранта як її специфічного товару, який називають робочою силою; забезпечення представників нової діаспори необхідними ресурсами; реалізація політики на користь поліпшення умов у країні постійного перебування для отримання освіти, кваліфікації, робочих місць та інших соціальних благ. Трудящий мігрант має бути захищений своєю державою [4, с. 28–31].

Забезпечення захисту прав та інтересів громадян України за кордоном є пріоритетним напрямом у роботі Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, який на постійній основі проводить моніторинг стану дотримання та захисту прав громадян України за кордоном. Із цією метою Департамент консульської служби спільно із закордонними дипломатичними установами України використовує весь інструментарій міжнародного права, повний спектр дипломатичних засобів, всі можливі важелі впливу на позитивне вирішення питань, пов’язаних із захистом прав на інтересів наших співвітчизників за кордоном.

Разом з тим практика роботи закордонних дипломатичних установ України показує обмежені можливості консульського реагування в багатьох справах, які мають характер трудових спорів. Це пов’язано з тим, що консульські установи не можуть виступати стороною в суді з метою захисту прав та інтересів наших громадян за кордоном, бути посередниками чи представниками у справах такої категорії.

Аналіз роботи Департаменту консульської служби свідчить про застосування в цілому системних та комплексних підходів при вирішенні питань, пов’язаних із захистом наших співвітчизників, які з тих чи інших причин потрапили в скрутне становище, перебуваючи за кордоном. Згідно з Консульським статутом України, консул вживає заходів, щоб громадяни України дійсно користувалися тими правами, які належать їм за законами держави перебування i міжнародними договорами. Під час перебування за кордоном кожний громадянин України зобов’язаний неухильно дотримуватися законодавства країни перебування. Консул може поінформувати про особливості законодавства країни перебування, надати консультативну допомогу з питань зносин з офіційними установами консульського округу. Запропоновано внести зміни до Консульського статуту України щодо функцій консула, зокрема додати ст. 26¹ в якій прописати обов’язки консула у сфері інформування громадян України, які за своїм формальним статусом є трудовими мігрантами, щодо особливостей законодавчого регулювання праці в державі перебування, незалежно від того, чи знаходиться така особа на консульському обліку чи ні.

Якщо з громадянином України трапився інцидент, йому необхідно терміново поінформувати консульську установу України в державі перебування.

Як уже зазначалося вище, правовий статус українських громадян за кордоном, як і громадян (підданих) будь-якої іншої держави, визначається перш за все правопорядком тієї держави, під юрисдикцією якої вони знаходяться [7, с. 87–91]. Звісно, впливають на їхній правовий статус [9, с. 12] і міжнародні зобов’язання держави перебування, особливо якщо такі зобов’язання мають двосторонній характер за участю української держави [7, с. 2–3].

Так умови та правила працевлаштування іноземців в Австрії регулюються Законом Республіки Австрія „Про працевлаштування іноземців“ [3], згідно з яким громадянин іншої держави має право на роботу на території Австрії виключно за наявності певного типу дозволу на працевлаштування. Відповідні дозволи надаються на основі щорічних трудових квот, які погоджуються на рівні урядів федеральних земель Австрії. Питання надання дозволів розглядаються урядами федеральних земель за клопотаннями роботодавців [3]. Захист українських громадян в Австрії здійснюється на рівні консульства. Консульські установи України в Австрії діють починаючи з 1991 р., коли й було підписано консульську конвенцію між Австрією та Україною.

За офіційними даними, в Іспанії 103328 громадян України зареєстровані за місцем тимчасового проживання, 26754 осіб мають легальний статус. Проте, за підрахунками лідерів українських асоціацій в Іспанії, українську присутність можна оцінити приблизно у 360 тис. осіб [14]. Закон № 14/2003 „Про права і свободи іноземців та їх соціальний статус“ від 20 листопада 2003 р. [3]. З огляду на