Постанова В.Р,

Постанова Верховної Ради України

«Про Державний герб України»

(витяг)

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити тризуб як малий герб України, вва­жа­ючи його головним елементом великого герба Ук­раїни...

Голова Верховної Ради України І. Плющ

м. Київ, 19 лютого 1992 року

Державний прапор України

На пропозицію Президента України Л. М. Кравчу­ка 28 січня 1992 року сесія Верховної Ради біль­шіс­тю голосів прийняла постанову про Державний пра­пор України. Ним став національний синьо-жов­тий стяг.

Укрінформ, січень 1992 року

Указ президії Верховної Ради України

(витяг)

Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Затвердити музичну редакцію Державного гім­ну України, автором музики якого є М. М. Вер­биць­кий...

Голова Верховної Ради України І. Плющ

м. Київ, 15 січня 1992 року

ГІМН УКРАЇНИ

Ще не вмерла України

Ні слава, ні воля.

Ще нам, браття українці,

Усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки

Як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття,

У своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим

За нашу свободу,

І покажем що ми, браття,

Козацького роду.

Станем, браття, всі за волю

Від Сяну до Дону.

В ріднім краї панувати

Не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться,

Дід Дніпро зрадіє,

Ще на нашій Україні

Доленька наспіє.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(витяг)

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демокра­тична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є ці­лісною і недоторканою.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гід­ність, недоторканість і безпека визнаються в Укра­ї­ні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держа­ва відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства Укра­ї­ни визначаються законом.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гід­но­с­ті та правах.

Права і свободи людини є невідчужуваними та не­порушними.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний роз­виток своєї особистості, якщо при цьому не пору­шуються права і свободи інших людей, та має обов’­язки перед суспільством, в якому забезпечу­єть­ся вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні пра­ва і свободи та є рівними перед законом.

Стаття 25. Громадянин України не може бути поз­бавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за ме­жі України або виданий іншій державі.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, жит­тя і здоров’я інших людей від протиправних пося­гань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гід­ності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстоко­му, нелюдському або такому, що принижує його гід­ність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути під­данна медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та осо­бисту недоторканість.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням су­ду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканість жи­тла.

Не допускається проникнення до житла чи до ін­шо­го володіння особи, проведення в них огляду чи об­шуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листу­вання, телефонних розмов, телеграфної та іншої ко­респонденції. Винятки можуть бути встановлені ли­ше судом у випадках, передбачених законом, з ме­тою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час роз­слідування кримінальної справи, якщо іншими спо­собами одержати інформацію неможливо.

Стаття 35. Кожен має право на свободу сві­то­гля­ду і віросповідання. Це право включає свободу спо­ві­дувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, без­перешкодно відправляти одноособово чи колектив­но релігійні культи і ритуальні обряди, вести ре­лі­гійну діяльність.

Церква і релігійні організації в Україні від­ок­рем­ле­ні від держави, а школа – від церкви. Жодна релі­гія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’­яз­ків перед державою або відмовитися від виконання за­конів за мотивами релігійних переконань. У разі, як­що виконання військового обов’язку суперечить ре­лігійним переконанням громадянина, виконання цьо­го обов’язку має бути замінене альтернативною (не­військовою) службою.

Стаття 40. Усі мають право направляти ін­ди­ві­ду­аль­ні чи колективні письмові звернення або особис­то звертатися до органів державної влади, органів міс­ц

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать