Система соціального управління, його функції і методи

РЕФЕРАТ

На тему:

Система соціального управління, його функції і методи

Соціальне управління є одним з основних видів управління, що полягає: в забезпе­ченні реалізації потреб розвитку суспіль­ства і його підсистем; формуванні крите­ріїв і показників соціального розвитку об'єкта; розробці і застосуванні методів розв'язання проблем, що виникають; до­сягненні запланованих параметрів у розвитку соціальних відно­син і процесів суспільства.

В управлінні суспільним розвитком можна виділити такі на­прямки:

· управління соціально-економічними процесами, що означає соціальний контроль за виконанням соціально-економічних про­грам, спрямування і мотивацію економічної діяльності людей, регулювання економічної поведінки людини, її ролі в системі економічних відносин;

· управління соціально-політичними процесами, яке полягає у відтворенні змісту політики і способах її впровадження в життя;

· управління процесами сфери духовного життя, що виявляє­ться у формі освіти й виховання, визначенні засобів та методів активного залучення людей до суспільного життя.

Соціальне управління здійснюється за допомогою регулюван­ня відносин між окремими спільнотами людей згідно з головни­ми завданнями розвитку суспільства. Визначення соціального змісту цих завдань, шляхів і засобів їх розв'язання є цільовою функцією соціального управління. Вона полягає в усуненні супе­речностей суспільного розвитку, гармонізації інтересів різних соціальних груп.

Наукове управління життєдіяльністю суспільства за своєю со­ціальною сутністю є процесом приведення суб'єктивної діяльно­сті людей у відповідність із потребами суспільного розвитку. Але таке узгодження, досягнення єдності відбувається лише за допо­могою системи управління.

Систему соціального управління становлять:

методи управління — планування, організація, контроль, об­лік, аналіз, стимулювання, виховання;

засоби цілеспрямованого впливу на соціальні процеси — управ­лінські рішення, виробничі завдання, розпорядження, накази, прохання, норми, стимули, санкції;

організаційна структура — внутрішня побудова системи, яка відбиває особливості розподілу та кооперації праці, технічні за­соби збирання, збереження та передавання інформації, мотива­цію тощо.

Ядром системи управління є люди — керівники, спеціалісти, допоміжний персонал і робітники. Система управління спрацьо­вує на всіх рівнях вияву соціальних процесів (суспільство, орга­нізація, особистість).

Найбільш загальна її соціальна мета — використання органі­заційно-технічних, економічних і соціальних можливостей об'єк­та управління для розв'язання соціальних завдань.

Нинішня життєдіяльність будь-якої соціальної організації по­требує вдосконалення системи управління, позбавлення її бюро­кратизму та формалізму. Розробка та запровадження відповідної системи управління починається зі збирання інформації. Ця фун­кція відкриває управлінський цикл, і її сутність проявляється в обґрунтуванні мети управління, завдань та засобів їх реалізації.

Сучасне управління виробництвом гостро відчуває дефіцит, зокрема, соціальної інформації. Якщо техніко-економічній ін­формації приділяється відповідна увага і керівники знають техніч­ні можливості підприємства, показники його економічної сфери, то в соціально-психологічному кліматі, механізмі трудової пове­дінки працівників, чинниках, які її визначають, вони орієнтують­ся погано. Ефективне управління виробництвом потребує знання керівником інтересів і потреб кожного працівника, його мотивів до праці, трендів.

Тренд — домінуючий напрямок у розвитку будь-якого явища, процесу, досить стійка перевага певних суджень у громадській думці.

За переходу від планової економіки до ринкової, від тоталітар­ного суспільства до демократичного без такої інформації управ­ління просто неможливе. Потрібна принципова переорієнтація управлінської діяльності, зокрема, в напрямі задоволення соці­ально-гуманітарних потреб громадян відповідно до міжнародних стандартів. Це зумовлює необхідність зміни ціннісно-норма­тивної орієнтації всіх ланок управлінської сфери і структур су­спільства. Економічні критерії слід розглядати як ресурсні мож­ливості чи обмеження в процесі реалізації соціально орієнтованих проектів, а не брати їх за найголовнішу мету, як це було за часів планової економіки, коли головними була не якість і кількість спо­житих населенням товарів та продуктів, а валові обсяги продукції.

Саме на підставі такої інформації можливе успішне виконання інших функцій: прогнозування, що має ймовірнісний характер, планування, яке полягає у визначенні конкретних засобів для до­сягнення поставленої мети, організації, спрямованої на форму­вання керуючої і керованої систем (об'єкта та суб'єкта управлін­ня), регулювання, що має на меті збереження, підтримання й удосконалення системи управління, вплив на свідомість і пове­дінку людей за допомогою економічних важелів (заробітної пла­ти, прибутку, ціни), правових та адміністративних заходів.

Завершується управлінський цикл такими функціями, як облік — отримання, обробка, аналіз і систематизація інформації — та контроль відповідності процесу функціонування об'єкта управ­ління управлінським рішенням, що приймалися.

Функції втілюються в управлінському рішенні