Стилі життя сучасної молоді

РЕФЕРАТ

на тему: „Стилі життя сучасної молоді”.

ПЛАН

ВСТУП.

1. Проблеми культури сучасної епохи.

2. Розвиток культури та «субкультури» кінця ХХ початку ХХІ століття.

3. Основні стилі життя молоді нашого часу.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ.

Культура є невід’ємною частиною кожного суспільства, кожної групи людей та особи. Саме на основі культурних цінностей будуються основні стереотипи суспільства, основні його характеристики. Визначаються напрямки розвитку молоді, що водночас є і основним носієм культури, основним її перетворювачем.

На сучасному етапі розвитку суспільства як перед ним так і перед конкретними індивідами постає питання про подальший культурний розвиток особи, національності, нації, народності, суспільства в цілому. Цим питанням переймалися та переймаються багато відомих вчених світу висуваючи різні концепції розвитку світового суспільства. але основна проблема полягає в тому, що не всі теорії розвитку, не всі концепції можуть бути сприйняті спільнотою і тому більшість з них так і залишається лише теоретичними.

Суспільство та його внутрішні процеси розвиваються за своїми власними законами, які мало залежать від зовнішніх чинників. Основною рушійною силою цього розвитку є і інтереси та потреби людей, а отже ї єдиними, хто може впливати на процеси розвитку культури є індивіди, особистості.

Отже, розвиток культури суспільства повністю залежить від самосвідомості людей, їх духовного розвитку та свідомої оцінки ситуації, що складається в суспільстві. Певним чином культурний розвиток залежить і від держави, яка має проводити активну та гнучку політику стосовно розвитку та захисту культури.

Сучасний етап розвитку культури більша частина вчених, спираючись на концепцію розвитку яка визначає розвиток як процес, що йде по колу, характеризує як етап занепаду культури. Спробуємо розібрати основні причини занепаду культури, а також її вплив на формування стилів життя молоді як в конкретній державі так і в усьому світі.

1. Проблеми культури сучасної епохи.

Молодь, як окрема від дітей та дорослих група, привернула до себе увагу дослідників, політиків та соціологів, на протязі всього ХХ століття, і початок нового часу не виключення. Цікавість до молоді настільки зросла, що можна казати вже про нову молодіжну еру. Особливого розмаху ця цікавість у нашій країні почала розвиватися на початку 2000 року, коли почалися активні демократичні перетворення. З цього моменту інтерес до молоді не спадав до молоді через велику необхідність знайти підтримку держави серед населення.Нею цікавляться на державному рівні, одна за іншою розробляються стратегії молодіжної політики, програми виховання патріотичного духу та свідомості, ведеться пошук нових шляхів духовного відродження молоді. Велика частина таких документів фіксується на політичному рівні, адже влада шукає механізми мобілізації молодіжного ресурсу в ситуації глибокого ціннісної кризи. Але поряд з тим необхідно розглянути і інший аспект розвитку молоді: це культурний аспект. Саме на його основі формуються основні принципи сучасної молоді, формуються основні світоглядні традиції, а також політичні, економічні та інші цінності.

Саме через кризу в культурі відчувається і криза в усіх інших сферах суспільного життя. Використовуючи різні джерела, можна сказати, що не дивлячись на всі державні заходи не лише в України а й в світі не вдається сформувати єдиного погляду на сучасну культурну ситуацію в світі. На думку різних дослідників культура даного періоду є або етапом піку, або етапом занепаду. Така різниця у поглядах пов’язана з великим плюралізмом поглядів на життя в цілому.

Прикладом можна взяти хоча б відношення до процесів глобалізації, які особливо активно проходять в останнє десятиліття розвитку. Так, за прогнозами деяких вчених, через декілька десятиліть буде утворена єдина культура, а отже – єдине суспільство та єдина світова держава, аби принаймні велика світова співдружність. Це явище можна розглядати з двох боків. З одного – ідентифікація цінностей, чітке визначення основних пріоритетів в світі призведе до створення чіткої системи культури та її елементів, будуть сформовані основні стереотипи поведінки та життя. Але і в цьому випадку є одне застереження: неможливо сформувати абсолютну культуру, яка б задовольняла всі нації, народи, окремих індивідів. Адже при забороні одного та нав’язування іншого відбувається примусовий перехід до нав’язуваних елементів, а отже настає і певний дискомфорт у середовищі, який може призвести о світової кризи суспільства.

Інший підхід до процесів глобалізації – критика того, що відбувається. І на мою думку, у більшій мірі вона є абсолютно справедливою. Процеси глобалізації можуть бути доцільними і навіть необхідними при створенні світового ринку, проведенні політики для співпраці з іншими державами, встановленні миру та припинення антиагрессорської політики різних держав світу, але ця політика ні в якому разі не може бути ефективною у випадку, коли вони стосуються культурного життя кожного окремого суспільства. Кожна держава – це окрема історія розвитку, це своя історія, релігія, традиції, звичаї. При їх уніфікації втрачається і сама сутність держави. втрачається її культура, мова, досягнення. Держава перестає існувати як окремий суб’єкт, як захисник культури, яку створює її народ. Ці процеси мож