Сучасний період розвитку соціології праці

Реферат на тему:

Сучасний період розвитку соціології праці

Сучасний етап розвитку соціології в цілому, і соціології праці зокрема, починається в 20-х рр. ХХ ст. В 30-х рр. американська соціологія остаточно зміцнюється в ролі лідера.

США. В 1892 р. відкрита перша в світі кафедра соціології в Чиказькому університеті. В 1901 р. курс соціології викладався в 169 університетах та коледжах, а наприкінці 80-х рр. – майже в 250. Університетський статус академічної соціології , що сформувався в США, отримав в ХХ ст. визнання і в Західній Європі. Лише в Німеччині початку ХХ ст. вченим приходилося боронити право на самостійне існування соціології. Офіційно тут вона не визнавалася, оскільки її помилково ототожнювали з соціалістичними ідеями, відтак викладаючи її в університетах під вигаданою назвою “національна економіка” і в курсі філософії. Все це серйозно стримувало розвиток наукової, особливо емпіричної, соціології.

Соціологія в США стверджувала свій престиж не за рахунок висунення нових, оригінальних ідей (їх було надзвичайно мало), оскільки в сфері теоретичної соціології США ще могли конкурувати з Західною Європою. Новим було по-перше, безпрецедентний розвиток емпіричних досліджень ; по-друге, розробка фундаментальної методології , дякуючи чому вдалося поєднати в одне ціле емпірію й теорію. Мова йде про створення кількісної методології .

В основному вона розвивалася в рамках позитивізму. Першою чіткою програмою методології виявився фізикалізм Дж.Ландберга. В 30-ті рр. він формулює т.зв. прагматичну епістеміологію , центральними принципами якої виступали операціоналізм , квантифікація і біхевіоризм . Біхевіоризм забороняв вивчати суб’єктивні стани (мотиви, цінності, прагнення) як непіддатні точній фіксації й кількісному вимірюванню. Дж.Ландберг був переконаним, що соціологія мусить використовувати в своєму аналізі концептуальну схему, випрацьовану в сучасній фізиці, т.т. діяти по аналогії. Зрівнявши соціологію й фізику, він ліквідував якісну своєрідність соціального методу.

Передбачення Дж.Ландберга про те, що соціологія поступово перейде на рейки природничої науки, певною мірою справдилися. Зусиллями Дж.Ландберга, П.Лазарсфельда, В.Кеттона, Р.Мертона, С.Додда, С.Стауффера, Р.Бартона, М.Розенберга, Г.Блейлока, Г.Зеттерберга, У.Огборна, П.Бріджмена американська соціологія отримує міцний методологічний фундамент і впродовж багатьох десятиліть розвивається як точна наука , використовуючи математичний апарат і статистичну теорію. Дякуючи сильному впливу біхевіоризму західна соціологія розробляється передусім як поведінкова наука і входять, поруч з економікою й психологією, в систему соціальних наук.

Поряд з принципами біхевіоризму й “відкритої” поведінки в соціології провідними є принципи операціоналізму та квантифікації.

Операціоналізм – процедура конкретизації соціологічних понять чи зведення їх до таких індикаторів, які можна описати деякою сукупністю операцій (П.Бріджмен).

Квантифікація – кількісне вираження, вимірювання якісних ознак (наприклад, оцінка в балах особистих й ділових якостей робітника).

Основні школи й напрямки. Серед перших наукових шкіл називають зазвичай інституціоналізм та Чиказьку школу , яка займала домінуюче положення в період 1915-1935 рр. Остання сформувалася на базі першого в світі соціологічного факультету, очолюваного А.Смоллом (1892). Для Чиказької школи характерне поєднання емпіричних досліджень з теоретичними узагальенннями, які в той період не являли собою “високої теорії” в дусі структурного функціоналізму Т.Парсонса, т.т. високоабстрактної, жорстко кодифікованої теоретичної побудови, що претендує на універсальне пояснення соціальної реальності.

З точки зору соціології праці в діяльності Чиказької школи можна виділити характерні особливості:

1. розвиток т.зв. соціальної діяльності (social work) – практичні вирішення соціальних проблем, породжених урбанізацією й індустріалізацією (безробіття, зубожіння, злочинність). Соціальний працівник (психолог, юрист, соціолог) в 20-30-ті рр. займався вирішенням соціальних проблем виробництва – попередженням конфліктів, вирішенням трудових суперечок, покращанням умов праці й стабілізацією кадрів. Поступово його витіснив спеціалізований відділ управління персоналом;

2. поява в 1918 р. праці У.Томаса і Ф.Знанецького “Польський селянин в Європі та Америці”, позначила новий рубіж в розвитку сучасної соціології;

3. розробка соціально-екологічної теорії Р.Парка і Е.Берджеса , основними елементами якої були “соціальна мобільність”, “соціоекономічний статус”, “маргінальна особистість”.

Поступово центр розвитку американської соціології переміщується до Гарвардського університету . В 1927-1932 рр. група гарвардських вчених під проводом Е.Мейо (1880-1948) проводить знамениті Хотторнські експерименти , з яких прийнято розпочинати відлік у розвитку власне індустріальної соціології .

В основі соціологічної теорії Гарвардської школи лежать наступні принципи: 1) людина є “соціальною твариною” , яка орієнтована й включена в контекст групової поведінки; 2) жорстка ієрархія підпорядкованості і бюрократична організація несумісні з природою людини та її свободою; 3) керівники промисловості мусять орієнтуватися вел

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать