Соціологічний аналіз девіації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет „ Львівська політехніка”

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з Соціології

на тему „ Соціологічний аналіз девіації ”

Студента групи КСз-21

Івашина Олександра Ярославовича

Шифр 02-16186

ЛЬВІВ – 2004

Тема №6

Соціологічний аналіз девіації

1. Норма і девіація : соціологічний підхід .

2. Біологічні , психологічні , соціологічні пояснення девіації

теорії аномії К. Дюрктейма , Р.Мертона.

3. Девіація як процес розвитку.

1. Норма і девіація : соціологічний підхід

Девіантнасоціологіяєспеціальноюсоціологічноютеорією , якадосліджуєметодамисоціологіїсутністьсоціальногоявищадевіації – відхиленнявповедінцілюдей .

Об'єктомцієїсоціологіїсередньогорівнявиступаютьсуб'єктидевіантноїповедінки — окремілюди, групилюдейтасоці­альніорганізації.

Предметом девіантної соціології є сутнісні характеристики тако­го соціального явища, як девіантна поведінка, розгляд її як специфіч­них соціальних відносин.

Під девіантною (від лат. гіеуіаііо — відхилення) поведінкою в со­ціології розуміють дії та вчинки людей, соціальних груп, що супере­чать соціальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведі­нки. Таким чином, сутність девіантної поведінки полягає в недотри­муванні вимог соціальної норми, у виборі іншого, ніж вона прописує, варіанту поведінки в тій чи іншій ситуації, що призводить до пору шення ступеня взаємодії особистості й суспільства, групи й суспіль­ства, особистості й фупи. В основі відхилень часто-густо лежить кон­флікт цінностей, інтересів, розходження потреб, деформація способів їх задоволення, помилки у вихованні, життєві негаразди, прорахунки тощо.

У стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей притримуються бiльшостi

соцiальних норм у бiльшостi випадкiв. Саме тому у стабiльному

суспiльствi або, точнiше, у стабiльнiй фазi суспiльного розвитку,

соцiальне життя має досить регулярнi та передбачуванi форми.

Але така картина соцiального життя навiть у стабiльному

суспiльствi не є повною. Якщо придивитися до нього уважнiше, то можна

побачити, що люди не тiльки притримуються соцiальних норм, але й пору-

шують їх. Люди крадуть, грабують, побивають iнших людей. Люди вжи-

вають наркотики, бунтують, беруть участь у заколотах. Вони приймають

чужi релiгiї, виголошують абсурднi гасла або проповiдують чудернацькi

iдеї.

Все це означає, що повна картина життя суспiльств . повинна включа-

ти як дотримання соцiальних норм, так й вiдхилення вiд них.

Що таке вiдхил ? Якщо казати дуже строго, це поняття має охоплю-

вати будь-яку поведiнку, що не вiдовiдає соцiальним нормам . Але у

практицi життя багато якi норми не вважаються дуже важливими.

Невiдповiднiсть поведiнки таким нормам може сприйматися досить толе-

рантно або навiть iгноруватися.

Соцiальне реагування на те, що людина запiзнюється на побачення,

або не їсть тричi на день, або випадково одягла непарнi шкарпетки буде

дуже вiдрiзнятися вiд реакцiї на участь в оргiї, або на стверджен-

ня, що вона Наполеон.

Невеликi вiдхилення (deviation) вiд норми, або вiдхилення вiд

норм, про якi нiхто особливо не турбується, мають - якщо взагалi мають

- дуже незначнi соцiальнi наслiдки й тому не становлять особливого

iнтересу для соцiологiв. Соцiологiя вiдхилу (deviance) займається го-

ловним чином тими порушеннями ., якi значна кiлькiсть людей сприймає як образливi або гидкi, чи дуже поганi.

Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи. До першого типу відносять, як правило, таку поведінку, що набирає суспільно несприятливих, навіть дуже небезпечних форм (наприклад, злочинність), внаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Соціальні на­слідки цього типу девіантної поведінки полягають у підриві громадсь­кого порядку, посиленні ентропійних процесів, нівелюванні й розпаді особистості, зниженні якості роботи й рівня суспільних стандартів, на­ростанні соціальної апатії тощо. Рушійною силою цього типу девіан­тної поведінки є деформовані потреби і цінності, що спонукають осо­бистість або соціальну групу діяти всупереч вимогам суспільства. Причинами такої поведінки можуть бути також дефекти правової й моральної свідомості людей, які часто-густо пов'язані навіть із особ­ливостями їхньої емоційно-вольової сфери, настроєм, сподіваннями.

Другий тип девіантної поведінки пов'язаний із процесом розвитку суспільства, застаріванням його соціальних норм, критеріїв та стан­дартів, які необхідно змінювати, оскільки вони гальмують процеси суспільного розвитку. Масштаби поширення різноманітних форм де­віантної поведінки цього типу рухливі. Наприклад, вони можуть знач­но зростати в періоди соціальних змін, реформ, революційних пере­творень, коли відбувається руйнування стереотипів і застарілих норм поведінки.

У цих випадках далеко не кожна форма соціального відхилення (девіації) заслуговує лише негативної оцінки. Вона часто-густо міс­тить у собі вказівку щодо необхідності зміни «непрацюючих» норм та оновлення застарілих цінностей. Т

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать