Масова культура у сучасному суспільстві

Масова культура у сучасному суспільстві

План

1.Причини виникнення масової культури

2.Масова культура та гроші

3.Вплив масової культури на свідомість людини.

Література

Багатовікова традиційна культура, бачила в знанні, втіленому в словесних або матеріальних образах мистецтва, величезну цінність, що допомагає людині зрозуміти, осмислити навколишній його мир, вона розглядала життя людини в процесі його внутрішнього росту. Традиційна культура була аристократична - вона зверталася до вищих цінностей, духовним, доступним тільки тим хто не витрачав всю енергію на виживання, вищим класам.

У масовому суспільстві ХХ століття, культура повинна була відповісти на запити мас, запити простих людей, що живуть у сугубо матеріальному, фізичному світі, у якому вищі духовні цінності не більш ніж абстракція, а цінність особистості досить сумнівна. Традиційна аристократична культура поступилася своє місце культурі масової, котра зверталася до масового смаку, тобто до найнижчому. Вікова народна культура - цирк, ринковий балаган, видовище, у якому дія важливіше змісту, її призначення розважати, вона надавала можливість на час піти від проблем щоденного життя. Це був свого роду легкий наркотик. Ринковий балаган, плотські радості життя, їжа, вино, секс були тими сферами, де, хоча б тимчасово, можна було вкритися від реальності, що травмує.

До виникнення технологічного суспільства людина була пов'язаний із природою, завдяки релігії вона почувала себе органічною частиною миру й, у постійному спілкуванні з іншими, черпала життєву енергію. У сучасному штучному світі, в оточенні бетону, стали й скла індустріальної цивілізації зв'язок людини з вищими силами, з органікою природи й з іншими людьми була звужена до абсолютного мінімуму й, залишившись у вакуумі своєї самітності, вона стала мати потребу в "наркотиках" більше, ніж коли-небудь, раніше. Тим більше, що мир став настільки переускладнений, що стало безглуздим намагатися його зрозуміти. Але потреба в заповненні внутрішнього миру зберігалася й на цей запит не могли відповісти традиційні форми відходу від реальності - алкоголізм, наркотики, сексуальна сфера, тим більше, що ці форми ескапизму (втеча від реальності) уважаються аномалією, і єдино припустимою формою ескапизму стало мистецтво, що трансформує реальність в естетичне прийнятні форми.

Масове суспільство виховувало матеріалістичний світогляд, тому що виросло на фундаменті масової економіки, матеріальна сторона життя ставши переважаючої, витиснула всі інші аспекти життя. А в матеріальній сфері зовнішня, фізична дія людини важливіше його внутрішнього миру. Дія, а не внутрішній мир людини, не його психологія, рушійна сила матеріалістичної цивілізації.

Осип Брик, один з ідеологів комуністичного, матеріалістичного світогляду, що повинна була відбивати радянська пролетарська, масова культура, - "Ми цінуємо людину не тому що він переживає, а по тій ролі, що він грає в нашій справі. Тому інтерес до справи, до дії, у нас основний, а інтерес до людини - похідний."

Коли на авансцену історії вийшли маси, увесь цивілізований світ, поза залежністю від політичної системи кожної країни, устав перед питанням, як контролювати ці мільйони, і направити їхню енергію в безпечне для влади імущих русло.

Культура попередніх століть не могла бути використана, ідеї, які в ній утримувалися, суперечили тим завданням, які ставила перед собою влада, і була занадто складна, вона вимагала багаторічного виховання.

Культура, як і наука, не може існувати без замовника, за словами Скотта Фітцджеральда, "культура йде за грошами". Нові хазяї життя замовляли музику виконавцям, озброювали їх новими технічними засобами.

Нові технології дозволяли спростити культуру й зробити її доступної для широкого вжитку. Як говорив один із замовників, Ленін, - "Найважливішим із всіх мистецтв для нас є кіно, тому що наше населення по перевазі безграмотно."

Радіо, кіно, а потім і телебачення, сама природа цих нових технічних засобів уможливила спрощення ідей, образів традиційної культури, і давала незлічимі можливості для поступової підміни широкого бачення миру тим плоским, одномірним миром, що зрозумілий глядачеві й необхідний замовникові.

Кінооб'єктив вириває з реального життя певний режисером фрагмент, відокремлює його від усього іншого рамкою й, у результаті монтажу образів, створюється та картина миру, що відповідає завданням, які ставить перед собою її творець.

Телевізійний екран створює вікно у величезний мир, звужуючи його багатомірність до декількох десятків сантиметрів плоского зображення, і це вже не об'ємна реальність миру, а його бліда, спрощена копія, позбавлена широкого змісту оригіналу.

Інший радянський ідеолог, Арбатов, у такий спосіб визначав завдання для творців пролетарської масової культури, - "....художник переймається ідеєю доцільності, обробляючи матеріал не на догоду суб'єктивним смакам, а відповідно до об'єктивних завдань виробництва, ...художники стають співробітниками інженерів, учених, адміністраторів. Організувати загальний продукт. Керуючись не особистими спонуканнями, а об'єктивними потребами виробництва, виконуючи завдання класу..."

"Об’єктивні потреби виробництва" - відволікти маси від реальних проблем їхнього життя й змусити їх бачити мир так, як цього хоче замовник.

Працівники західної індустрі