Бідність як соціальна проблема

Реферат

На тему

Бідність як соціологічна проблема

ЗМІСТ

Вступ

1. Підходи до визначення бідності

2. Типологія бідності

3. Склад

4. Причини

5. Критерії бідності

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Не дивлячись на те, що історію бідності можна прослідкувати, починаючи з історії самого суспільства, в нашій державі даний феномен став предметом дослідження лише в сучасній вітчизняній соціології на початку 70 - 90-х років. Загроза зубожіння на даний момент - глобальна соціальна небезпека. Безробіття, економічна і соціальна нестабільність, нездійсненність надій, крах планів інтенсифікують процес маргіналізації населення. Стан бідності не дозволяє соціуму реалізувати свої потенційні можливості, а отже, розвиватися. Саме тому її пов'язують з регресом в суспільному розвитку.

Соціальна проблема - це об'єктивна суперечність, що приводить до порушення пропорцій соціального функціонування і розвитку і на цій основі до дисбалансу інтересів різних соціальних груп, до руйнування домінуючих соціальних цінностей, унаслідок чого змінюються істотні властивості соціуму і виникає "загроза" його звичній, сталій (і в цьому сенсі нормальної) життєдіяльності.

Проблема бідності виникає в результаті порушення пропорцій соціального відтворення: пропорцій діяльності (співвідношення соціально неоднорідних видів праці, співвідношення зайнятого і незайнятого в суспільному виробництві населення); пропорцій стану (диференціація населення по рівню забезпеченості матеріальними, духовними і соціальними благами, співвідношення між елементами добробуту і фазами його відтворення); пропорцій відносин: людина - суспільство - природа, людина - соціальна група - клас - суспільство. У їх основі лежить ключова пропорція між продуктивною і споживною силою суспільства, виразом якої є співвідношення робочого і вільного часу.

Проблема бідності пов'язана з соціальними формами відчуження людини від людини (від суспільства), від передумов і результатів праці, від самої праці, з істотним обмеженням споживання основних життєвих благ, з формуванням таких умов, при яких субкультура бідних перетворюється на чинник дестабілізації життя суспільства.

Актуальність даного питання полягає в тому, що соціальна поляризація, розшарування нашого суспільства на бідних і багатих є основним з її характеристик на даний момент і наш час.

1. ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ БІДНОСТІ

Під бідністю в широкому сенсі слова ми розуміємо такий стан, при якому виникає невідповідність між досягнутим середнім рівнем задоволення потреб і можливостями їх задоволення у окремих соціальних груп, верств населення. Вона характеризується нерозвиненістю самих потреб, прагненням задовольняти матеріальні потреби і потреби в збиток духовним і соціальним, порушенням (розривом) соціальних зв'язків. Це приводить до низької матеріальної забезпеченості певних груп людей, до зміни їх системи цінностей, до формування особливого соціального миру і своєї культури (субкультури бідності), життєвого стилю, що дисонує із загальноприйнятим, таким, що затверджувався в суспільстві, що викликає загрозу нормального функціонування останнього.

Поняття багатства і бідності відносні. Так, наприклад, людина, матеріально не забезпечена, тобто що відноситься до бідних, може бути багата духом. В зв'язку з цим звертає на себе увагу те, що в російському православ'ї жебрацтво (крайня форма бідності), особливо добровільне, розглядалося як стан, який незрівнянно вище за стан багатства, - як особливий християнський подвиг, який здійснюється бідним. Причому останній приймає на себе турботу про дух тих, хто перебуває в добрості, підносячи за них молитви Богові. Про це писали В. Ключевський, З. Сперанський.

Розбіжності з приводу визначення бідності зачіпають не тільки її суть, але також причини, наслідки і способи рішення даної проблеми. У своїй доповіді про бідність в Британії, проведеному в 1960 – 70-х рр., П. Таунсенд дав наступне визначення бідності: «Можна сказати, що індивіди, сім'ї і групи населення живуть в бідності, якщо їм не вистачає засобів на живлення, вести ту ж діяльність, що і більшість населення, мати житлові умови і вдаватися до краси життя, доступної більшості людей. Іншими словами, якщо вони не можуть жити в суспільстві, до якого вони належать, так, як живуть більшість населення».

Можна також виділити визначення, дане в 1963 р. відомим економістом Р. Мюрдалем. Він визначив нижчий клас як "ущемлений в своїх інтересах клас, що складається з безробітних, непрацездатних і зайнятих неповний робочий день осіб, які з більшим або меншим ступенем безнадійності відокремлені від суспільства в цілому, не беруть участь в його житті і не розділяють його устремлінь і успіхів". Ми можемо віднести до нижчого класу, що формується, не тільки найбільш знедолені шари суспільства, але і всіх громадян, що знаходяться за межею бідності, а також тих, хто отримує сьогодні дохід, що не перевищує половини доходу середньостатистичного індустріального працівника, зайнятого повний робочий день.

Таким чином, до визначення бідності можна підходити з різних позицій і точок зору.

2. ТИПОЛОГІЯ БІДНОСТІ

Бідність в сучасній Росії не гомогенна і має декілька рівнів, які розрізняються і по матеріальному положенню, і по соціально-професійній діяльності.

У бідності,

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать