Культура як феномен суспільного розвитку

За свідченням німецького лінгвіста І.Нідермана, термін “культура” як самостійна лексична одиниця існує лише з ХУШ ст. Раніше цей термін зустрічався тільки у слово сполученнях, означаючи функцію чогось. Своїм походженням слово "культура" (Лат. Сultura-обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) зобов'язане лат. словам соlо (зрощу вати, обробляти землю, займатися землеробством). Сultus - це землеробська праця. Отже здавна під культурою розумілись всі ті зміни в оточуючому середовищі, які відбувались під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами.

Але з ХУІ ст. термін "культура" почав застосовуватися по відношенню до людей та їх творчої діяльності: він дістав узагальнююче значення і ним стали називати все створене людиною.

Підкреслюю, що американські соціологи А.Кревер і К.Клакхон у своїй книжці "Культура" розділили всі зібрані ними визначення культури на шість типів:

- описові визначення, в яких акцент робиться на перелік всього того, що охоплює поняття культура. Згідно Е. Тейлора культура складається в цілому із знань, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв і деяких здібностей і звичок, засвоєних людиною як членом суспільства;

- історичні визначення, в яких акцентуються процеси соціального наслідування, традиція;

- нормативні визначення. Ці визначення діляться на дві групи. Перша з них - визначення, які орієнтуються на ідею способу життя. За визначенням К.Уіслера "спосіб життя, якого дотримуються община або плем^’ я, вважається; культурою". Друга група - визначення, які орієнтуються на уявлення про ідеали і цінності. Наприклад, соціолог У.Томас називає культурою матеріальні і соціальні цінності будь-якої групи людей (інститути, звичаї, установки, поведінські реакції) незалежно від того, чи йде мова про дикунів чи цивілізованих людей;

- психологічні визначення, в яких наголос робиться або на процес адаптації до середовища, або на процес навчання, або на формування звичаїв;

- структурні визначення, в яких увага акцентується на структурній організації культури. Тут характерні такі визначення: а) культура - це в кінцевому рахунку не більш, ніж організовані повторювальні реакції членів суспільства і б) культура - це поєднання навченої поведінки і поведінкових результатів, компоненти яких розділяються і передаються за спадщиною членам даного суспільства;

- генетичні визначення, в яких культура визначається з позицій її виникнення. Ці, визначення поділяються на чотири групи:

І) перша розглядає культуру як продукт або артефакт. "В найширшому розумінні слова культура означає сукупність всього, що створено або модифіковано діяльністю двох або більше індивідів, які взаємодіють одні з одним" (П.Сорокін);

2) друга наголос робить на ідеях. "Культура - це відносно постій, ний нематеріальний зміст, який передається в суспільстві за допомогою процесів усуспільнення". (Г. Беккер);

3) третя підкреслює роль символів. "Культура - це ім’я для особливого порядку або класу феноменів, а саме: таких речей, явищ, які залежать від реалізації розумової здібності, специфічної для людського роду, яку ми називаємо "символізацією" (Л.Уайт);

4) четверта визначає культуру як щось, що виникає з того, що не є культурою. “Те, що відрізняв людину від тварини, ми називаємо культурою” (В.Оствальд).

Звертаю увагу на те, що перераховані значення слова культура пов’язані між собою частково за походженням, частково за сенсом. Акумулюючи ці значення, під культурою можна розуміти одночасно і об’єкт із своїми структурно-функціональними особливостями, і процес зі своїми етапами і законами розвитку. Культура являє собою не лише художньо-творчий процес(мистецтво), я перш за все звичаї, цінності, погляди, норми, які панують в суспільстві .Це специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений в продуктах матеріальної і духовної праці, це система відносин між людиною і природою, людиною і суспільством, людиною і людиною. Отже, культура уособлює в собі як сукупність духовних і матеріальних цінностей, так і живу людську діяльність щодо їх створення, розповсюдження і збереження.

Звертаю увагу,що культура являє собою явище складне і багатогранне; тому культура виступає предметом дослідження багатьох наук. Але соціологічний підхід до вивчення культури має свою специфіку, яка полягає у дослідженні не поодиноких, а всіх можливих форм зв'язків і культурного і соціального. В соціології розрізняють культуру в широкому значенні цього слова як соціальний механізм взаємодії особистості і соціальної спільноти з середовищем проживання (сукупність засобів, форм, взірців та орієнтирів, що генетично не наслідуються, виробляються людьми в процесі спільного життя те забезпечують передання досвіду і розвиток перетворюючої діяльності) і в вузькому розумінні (система цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, притаманних певній соціальній групі, спільноті і людству в цілому).

Підкреслюю, що культура розглядається в соціології як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і знаходить вираз у соціальних відносинах, скерованих на створення, засвоєння, збереження і розповсюдження матеріальних предметів і духовних феноменів .На думку харківських соціологів, нині фіксуються три основні сфери прояву людської культури:

- ставлення людей до природи (передбачає гармонію зв’язків