Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України

Інститут соціології Національної академії наук України

Чередник Галина Юріївна

УДК 316.6:373.5

ІНТЕРАКЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор Суїменко Євген Іванович , Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти :

доктор філософських наук Судакова Валентина Миколаївна , Міжнародний Соломонів університет, декан факультету соціальних і гуманітарних наук.

кандидат соціологічних наук Галустян Юлія Марсумівна , Інститут економіки і прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться „_20 _” __червня _________ 2008 р. о _12.00 _ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.229.01 в Інституті соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий „_07 _” __травня _______ 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливе завдання становлення молодої особистості покладено, в першу чергу, на такі інститути суспільства, як сім’я та освіта. Саме вони мають виконувати соціальне замовлення держави – формувати нових членів суспільства, соціалізувати їх до нових умов життя.

Проте в системі освіти відбувся розрив між навчанням і вихованням, як провідним механізмом соціалізації: зростає число навчально-освітніх закладів, метою яких є тільки навчання – від дитячого садочка до школи. Внаслідок цього виховання виявляється відданим на відкуп асоціальним структурам (серед яких і релігійні секти тоталітарного характеру); маніпулятивним засобам масової інформації. Інститут сім’ї також переживає кризу: зростає кількість розлучень, збільшується темп життя родини й викривляється характер стосунків між різними поколіннями в сім’ї і, як наслідок, остання намагається перекласти свої функції на інші інститути.

Тому, на думку фахівців, зараз існує серйозний дефіцит позитивного впливу на дітей і підлітків усіх інститутів соціалізації – сім’ї, освітніх установ, масмедіа. Дітям не вистачає любові, довіри, поваги з боку дорослих.

Формуючий вплив інституцій суспільства на молоде покоління може відбуватися тільки за умов його постійної взаємодії з контрагентами впливових дій, що робить останню важливим чинником соціалізаційного процесу. Інтенсивні інтеракції молодого покоління з основними агентами соціалізації виступають як механізм оволодіння соціальним досвідом; характер спілкування впливає на творчу активність дітей, їх моральний розвиток, на формування емоційного світу.

Але для того, щоб соціалізація була успішною, а взаємодія – ефективною, необхідно усвідомлювати ті процеси, які відбуваються під час останньої, знати й свідомо використовувати впливові дії, які можуть привести до бажаного результату. Так, в процесі соціалізуючих інтеракцій діють як прямі, так і опосередковані механізми, за допомогою яких агенти інтеракцій впливають на підростаюче покоління з метою його акультурації й вироблення навиків просоціальної поведінки.

Наукова проблема полягає в тому, що проблему ефективності соціалізації й взаємодії неможливо зрозуміти без дослідження інтеракційних механізмів, але на цей час у науці немає чіткої систематизації впливових дій, як і дефініції інтеракційного механізму, зокрема. Крім того, слід зазначити, що сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується актуалізацією з’ясування основних детермінант і закономірностей соціалізуючого впливу на кожному з вікових періодів розвитку індивіда. Адже ті економічні, політичні, соціально-психологічні та інші перетворення, які відбуваються на сьогодні в Україні неможливі без зміни моделі взаємодії агентів соціалізації.

До питань соціалізації звертались в різні часи З. Фрейд, Е. Еріксон, Ж.Піаже, К.Роджерс, А. Маслоу, А. Бандура, У. Бронфенбреннер, Дж. Дьюї, В. Кукартц, Е. Дюркгейм, Т. Шибутані, Л.С. Виготський, А.Б. Залкінд, Б.Г. Ананьєв, М.В. Дьомін, Н.П. Дубінін, О.М. Леонтьєв, А.Ф. Поліс, К.А. Абульханова-Славська, І.С. Кон, які в рамках різних соціально-психологічних концепцій розглядали сутність і зміст соціалізаційного процесу, формулювали й уточнювали поняттєво-категоріальний апарат. В той же час проблемам міжособистісної взаємодії як механізму опанування соціальним досвідом приділялось значно менше уваги. Одними з перших підкреслили роль взаємодії в процесі соціалізації Дж.Г. Мід, Ч. Кулі, Б. Блум, Е. Гоффман. Питання взаємодії розглядались в працях Т. Парсонса, Р. Мертона, Г. Тарда, У. Джеймса, К. Хорні, Г. Блумера, Е. Фромма, М. Куна, А. Шюца, А. Тоффлера, Ю.Хабермаса. Значний вклад в розгляд проблеми взаємодії вніс П. Сорокін. Слід звернути також увагу на роботи Г.М. Андрєєвої, Б.А. Ананьєва, В.М. М’ясищева, М.І. Шевандріна, які розглядали поз

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать