Предмет етносоціології, етнос і нація

Міністерство освіти і науки України

Луганський державний коледж економіки і торгівлі

Реферат

з предмету «Соціологія»

Тема: «Предмет етносоціології, етнос і нація»

2006 р.

Зміст

Предмет етносоціології

Теорія етногенезу

Історичні форми спільності людей

Національні процеси і відносини

Соціально-етнічні особливості розвитку України

Етнічна структура сучасного суспільства і міжнаціональні відносини в Україні

Націоналізм і національна гордість

8. Національна свідомість. Національний характер

Література

Предмет етносоціології

Етносоціологія – новий науковий напрям, що виник на стику етнографії і соціології. У другій половині 60‑х років ХХст. в країнах Сходу етносоціологія виділялась в самостійну галузь знань.

Поняття етносоціологія складається з двох слів різного походження: етнос (грец. – суспільство, рід, плем’я, народ) і соціологія (латин. societas – суспільство, грець. logos – вчення). Дослівно етносоціологія – вчення про національні суспільства. Проте, суть поняття Етносоціологія багатіше його етимологічного значення.

Етносоціологія – галузь соціології, що досліджує походження, суть, функції різних етносів (рід, плем’я, народність, нація) з метою виявлення загальних закономірностей, їх взаємодії і вироблення механізмів вписування в систему соціальних відносин, що склалися. Інакше, етносоціологія вивчає соціальні аспекти життя та діяльності етнічних утворень, а також національну специфіку соціальних спільностей і відносин.

Виникнення наукового напряму – етносоціології обумовлено інтересами науки і суспільної практики. Національні проблеми вивчають різні науки: філософія, історія, юридичні, економічні та інші. Кожна з них має предметну галузь, що дозволяє проаналізувати всі сторони розвитку і взаємодії етнічних спільностей. У 40–60‑х роках ХХст. в усьому світі, у зв’язку з могутнім піднесенням національно-визвольного руху зростає значення етносоціологічних знань. Етносоціологія має предмет дослідження: етноси і етносоціальні процеси, національно-регіональні особливості соціальної структури народів та інші, тобто ту сферу знань, що фактично випадає з поля зору філософів, економістів, істориків, етнографів та інших спеціалістів. Етносоціологія досліджує соціально значущі явища в побуті та культурі людей різних національностей, соціальну обумовленість змін у національній культурі, в тому числі в мові, національних орієнтаціях, цінностях, національних традиціях і звичаях, соціальну визначеність етнічної самосвідомості міжнаціональних відносин.

Теорія етногенезу (походження народу)

Сучасний людський вид – єдиний біологічний вид, що розвивається за спільними соціальними законами і розпадається на багато історичних спільностей: держави, класи, нації, сім’ї та ін. Особливе місце займають етноси. За підрахунками ООН людство успадкувало не менше 3 тис. етнічних спільностей, які входять до більш, ніж 220 держав світу. Етноси не вічні: вони народжуються, розвиваються і вмирають. І такий тривалий і складний процес називається етногенезом (походження народу).

Природні кровно-родинні об’єднання – рід, клан – перші в історії соціальні спільності людей. На відміну від раси, яка є продукт біологічного розвитку і об’єднувала людей із спільними біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя) соціальні спільності є результат соціальної взаємодії. В сивій давнині спільності людей – це родові об’єднання. Люди дуже тісно зв’язані з певною територією, з географічним середовищем, без яких не могли практично існувати, а якщо і доводилось освоювати нові регіони, нові території. то відхилення від природного первинного середовища проживання було не особливо різким, а поступовим, в міру того, як дозволяла природа.

В формуванні спільностей людей відігравали дві обставини: перша – поступове обживання людиною природи істотно впливало на специфічні характеристики людей і на історичні строки консолідації їх у різноманітні спільності, і друга – нові освоєння людиною земель і територій на багато віків і тисячоліть закладали в людську істоту, її генетичну програму, особливі якості, що виділяли спільності, розвиток їх по-своєму відмінними, неповторними не тільки на окремі, але й на сусідні спільності. Це зв’язано з тим, що люди, спілкуючись з навколишнім середовищем, набували особливих ознак, зв’язаних з впливом географічного середовища, природних умов. У певному середовищі проживання люди формували свої специфічні риси; методи і способи життєдіяльності, особливі, що ставали традиційними, методи господарсько-екологічної діяльності, обрядові норми, правила і звички, риси характеру, менталітет, матеріальну і духовну культуру, формували єдину мову. В міру вдосконалення знарядь праці, проникнення в тайни природи, розширення сфер трудової діяльності, виникає і об’єктивна потреба в об’єднанні в племена. Племена уже чіткіше і тісніше зв’язані з певною територією, захищали її, мали внутрішню формальну організацію. З переходом до скотарства і землеробства формується і певний господарський устрій. Все це об’єднувало, стимулювало розвиток етнічної спільності. Змішування племен приводило до появи нової спільності – народності, яка уже символізує більш високу культуру суспільства. Отже, основні умови формування етносу – спільність території і мови (потім це стає його властивостями).

У ході

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать