Основні передумови виникнення християнства

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Острозька академія”

Гуманітарний факультет

Кафедра релігієзнавства

Реферат

на тему:

Основні передумови виникнення християнства

Виконала:

студентка економічного ф-ту

групи Ек-13

Якубець Ольга

Острог, 2010

План

1. Трактування поняття "виникнення християнства"………………….

2. Географічна батьківщина християнства……………

3. Іудейське сектантство – релігійний витік християнства………………..

4. Суспільні передумови…………………………………………………..

Висновки……………………………………………………………………….

Список використаних джерел…………………………………………………

1. Трактування поняття "виникнення християнства".

Християнство – найпоширеніша світова релігія, що налічує у своїх лавах понад 2 млрд людей.

Виникнення християнства як релігійної системи і християнської церкви як специфічного релігійного й суспільного інституту звичайно пов'язується з початком нашої ери. Виділяють широке й вузьке розуміння цього поняття.

У широкому розуміння йдеться про перші три століття існування нової релігії, її еволюції від общини сектантського типу, яка спочатку розглядалася владою як опозиційна сила, до єпископальної церкви, що згодом набула державного статусу.

Про виникнення християнства у вузькому розумінні говорять, маючи на увазі події, що відбулися в Палестині та інших частинах Римської імперії на початку 30-х – наприкінці 60-х років І ст. н.е. Ці події були зосередженням новозавітних біблійних Писань і численних свідчень християнських та нехристиянських джерел: життя та проповідь засновника релігійної традиції Ісуса Христа, його жертовна смерть, чудесне воскресіння, вознесіння, зішестя святого духа на учнів Христа – апостолів, початок апостольського служіння, виникнення Єрусалимської громади, апостольська проповідь серед іудеїв та язичників, виникнення церков у Передній та Малій Азії, Греції і Римі.

2. Географічна батьківщина християнства .

Християнство сформувалося на початку І ст. н.е. у Палестині – історичній області в Західній Азії, на території якої розташовуються сучасні держави Ізраїль, Ліван, Сирія і Йорданія. В період виникнення християнства Палестина являла собою об'єднання кількох державних утворень, найбільшими з яких були Галілея, Самарія та Іудея. Ці держави були пов'язані між собою спільністю релігії, а подекуди мови і культури. Вони керувалися призначеними римлянами царьками, владу яких обмежував римський намісник – прокуратор (у часи Іуди цю посаду займав Понтій Пілат.

Поява християнства у цей час на цій території не була випадковою і зумовлювалась збігом об'єктивних обставин. Палестина (точніше невелика її частина – Іудея із столицею в Єрусалимі) була офіційним центром іудаїзму – єдиної на той момент у світі релігії, яка досягла рівня монотеїзму. Всі інші етнічні та регіональні релігії залишалися на рівні політеїзму. Крім того Палестина займала проміжне геополітичне положення між Заходом і Сходом. Томі будь-які оригінальні ідеї, які виникали в цьому середовищі, де поєднувалися культури багатьох народів і цивілізацій, не здавалися ворожими за своєю сутністю якомусь із двох великих історичних полюсів світу, а навпаки могли зустріти терпиме ставлення до себе.

На думку багатьох вчених, християнство виникло в той момент, коли воно могло бути затребуване суспільством і державою – наприклад, у вигляді ідеологічної опори Римської імперії. Це величезне державне утворення, що вступило на момент появи християнства у період свого найвищого розквіту могло зберігти свою єдність не стільки силою зброї, скільки єдністю віри різноманітних народів, що його заселяли. Проте Рим йшов іншим, хибним шляхом: замість того. Щоб створити єдину релігію, яка базувалася б на принципі "один Бог на небі, один цар на землі", навпаки включав у свій пантеон таку безліч богів підкорених ним народів, що врешті-решт пропагував серед свої підданих невір'я.

3. Іудейське сектантство – релігійний витік християнства

Релігійним витоком християнства було іудейське сектантство , що являло собою опозиційний офіційному іудаїзму рух. Проте це не було течією з кількох замкнутих нечисленних угрупувань. Навпаки, це був напрямок, що спирався на широкі народні маси і черпав свій авторитете у тому пророчому русі, що зіграв вирішальну роль в оформленні іудаїзму як монотеїстичної релігії, забезпечив його виживання після втрати Ізраїлем державності і залишив після себе священну традицію у вигляді Книг Пророків Старого Заповіту. Його учасники поділяли іудейську віру в Єдиного Бога, що опікував народ Ізраїлю. Більше того, саме себе вони вважали представниками справжнього іудаїзму, покликаного оновити старий союз (заповіт) між Богом і народами Ізраїлю.

Ідеології іудейського сектантства були властиві дві основні риси:

а) есхатологізм – вчення про "кінець світу" і йог наступне відновлення разом з останнім Судом над усіма, що коли-небудь жили;

б) месіанізм – віра в божественного Спасителя, що здійснить цей переворот. У цьому Месії народна фантазія бачила "царя", "сина Давидового", засновника Іудейсько-Ізраїльського царства. Про прихід посланця Божого неодноразово сповіщали і старозаповітні пророки: "… відтоді замешкає вовк з вівцею, і

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать