Католицизм у сучасному світі. Його напрями

Міністерство освіти та науки України

Національний гірничий університет

Кафедра філософії

Реферат

З дисципліни: „Релігієзнавство”

на тему: „Католицизм у сучасному світі. Його напрями”

Виповнила:

Студентка гр. ГЕк-02-1

Никанорова Ю. Ю.

Перевірила:

Журавлева Т. Л.

Дніпропетровськ

2004

Зміст:

1. Протестантизм ………………………………………………………. 3

2. Лютеранство …………………………………………………………. 4

3. Кальвінізм ……………………………………………………………. 4

4. Догматика …………………………………………………………….. 7

5. Список літератури ……………………………………………………. 10

Протестантизм у сучасному світі. Його напрями.

Протестантизм – найбільш гнучка й витончена форма християнства. Особливості ідеології та орієнтації сучасного протестантизму зумовлені історією його виникнення і подальшого розвитку.

Християнство ніколи не було однорідним, у ньому постійно виникали ворожі одна одній церкви, групи. Відбувалося це тому, що християнські ідеї неоднаково проникали р різні соціальні верстви, виступаючи як ідеологічне оформлення їх класових та політичних позицій. Починаючи з XVIст., дрібні прояви опозицій церкві злилися в могутній потік, який охопив Європу, що зумовило появу нового напряму християнства – протестантизму.

Це було у XVIст. – епоху Реформації, епоху, коли на арену боротьби виходив новий клас буржуазії, для якого рамка феодального ладу стали надто тісними. В той час римсько-католицька церква була великим центром феодальної системи, догмати якої відігравали роль священного запинала феодалізму, феодальних виробничих відносин. Католицька церква була і найзаможнішим землевласником, їй належало не менше трьох частин усіх земельних володінь в католицьких країнах. Буржуазія, піднімаючись на боротьбу проти феодалізму, неминуче повинна була виступити й проти католицької церкви. Перший акт буржуазної революції було розіграно у формі релігійної війни, оскільки почуття і свідомість мас були в цілому вигодовані духовною їжею, яку їм пропонувала церква. І тому історичний рух, змістом якого був перехід від феодалізму до капіталізму, повинен був набути релігійного забарвлення. Саме в цей період розвинулась „протестанська єресь” на противагу феодальному католицизму.

Виступаючі проти церкви як невід`ємногоінституту феодалізму, ідеологи протестантизму заперечували богослужбову практику католицької церкви, ті догматичні положення, на яких вона грунтувалась. Свої ж реформи протестанти обгрунтували „дійсним прочитанням священного писання” (Біблії), яке вони оголосили єдиним авторитетом у питаннях віри.

Людина для протестантизму – уже не є ланкою в ланцюзі надособистої спільності, як це було в середньовічному християнстві. Індивідуалізація, характерна для буржуазної епохи, висуває на порядок денний таку перебудову релігійних уявлень, в якій людина зі своєю індивідуальною своєрідністю змогла б включитись у ситуацію релігійного переживання. Наприклад, якщо православ`я і католицизм регламентують систему постів, то протестантизм пропонує кожному вирішувати це питання, виходячи з власних смаків, пристрастей, звичок.

Зазнала змін у протестантизмі і сама ідея Бога. З погляду протестантської ідеології, Бог існує тому, що він потрібен людині, котра в нього вірить. „У що віриш, те й маєш” – ось формула протестантів. У різних країнах Західної Європи протестантизм набуває особливих, специфічних форм. Найбільш значними напрямами у протестантизмі, що виникли в XVI ст., були лютеранство і кальвінізм.

Лютеранство . Одним з перших кроків реформаторського руху був виступ у 1517 р. Німецького ченця Мартіна Лютера (1483-1546) проти влади римських пап і торгівлі індульгенціями. Одним з центральних догматів протестантизму стало вчення Лютера про спасіння душі за допомогою віри у спокутні жертву Христва. Лютер твердив, що людина може врятувати душу тільки завдяки особистої вірі, яка безпосередньо дарується їй Богом. Таким чином, він виступав проти претензії католицького духовенства щодо контролю віри і совісті на правах посередника між людьми і Богом. Було висунуто вимогу скасування відособленого стану священиків, усунення чернецтва, римської курії, тобто всієї ієрархії, яка дорого коштує. Було відкрито й авторитет папських декретів та послань, рівень соборів. Єдиним авторитетом у питаннях віри було визнано „священне писання”, право тлумачити яке надавалось кожному віруючому.

Кальвінізм. На початку XVI ст. Виник ще один різновид реформаторського руху – кальвінізм. Жан Кальвін, який виступив проти католицизму, очолив реформаторський рух. Головні ідеї свого вчення він виклав у працях „Повчання в християнській вірі” та „Церковні настанови”. Одним з головних догматів кальвінізму є вчення про „абсолютне приречення”: ще до „створення світу” Бог, начебто, визначив долю людей, одним – рай, іншим – пекло, і ніякі зусилля людей, ніякі зусилля людей, ніякі „добрі справи” не зможуть змінити того вироку. Хоча накреслення Бога людям невідомі, вони можуть здогадуватися про свою долю з того, як складається їхнє земне життя: професійна діяльність кожного є „Боже приречення” і великі успіхи в ній є ознакою обраності для спасіння.

Кальвінізм, стоячи на позиціях консерватизму у ро

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать