Религия Вед в Древней Индии

ПЛАН

ВСТУП ………………………………………………………………………...2

ДЕЩО З ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ ВЕД ……………………………………………..3

ГОЛОВНІ ВІХИ ФІЛОСОФІЇ ВЕДИЧНОЇ РЕЛІГІЇ………………………..5

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..10

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ВИКОРИСТАНОЇ ПРИ НАПИСАННІ РЕФЕРАТУ…………………………………………………………………...12

ВСТУП

Цікавість європейців до Сходу виникла не сьогодні. Протягом тисячоліть вони по-різному бачили далекі континенти. Не однакові були і мотиви, що породжували бажання поглянути на небокрай інших культурних світів. Різною була і міра занурення в невідому культуру. Звідси і випливають не чіткі межі самого поняття Сходу. Але все таки виникає запитання: що представляє собою ведична культура?

Я ставила собі за мету зрозуміти, що загалом являє собою релігія вед. В рефераті не обійшлося без розгляду головних аспектів життя суспільства ведичної доби в Індії, для того, щоб краще зрозуміти вплив цієї релігії на стародавнє суспільство. Я зробила спроби осмислити найголовніші ідеї даної релігії, тому що вважаю за потрібне в першу чергу не розглядати структуру священного писання Вед, а зрозуміти, що вони взагалі собою представляють, адже в будь-якій релігії головним є осмислення ідеї та філософії релігії.

В висновках я узагальнила прочитане в літературі та описане у своєму рефераті, висловивши свою думку.

Література, на яку я посилалась приведена в кінці реферату.

ДЕЩО З ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ ВЕД

Залишки культури Мохенджо-Даро у басейні ріки Інд засвідчують, що у цю епоху були культи первісного тотемізму. Люди поклонялися зооморфним істотам, існував культ дерев. Після вторгнення у середині II тис. до н. е. на стародавньо-індійські землі арійських племен розпочинається інтенсивний розвиток нових суспільних відносин. В цей час утворюються касти. Релігійні уявлення стародавніх індійців дістали назву ведичних - від книг Вед (санскр. - "знання"). Стародавні ведичні вірування, брахманізм та індуїзм, що виникли пізніше, вважають Веди "священними" книгами. Початок їх створення сягає у період після вторгнення до країни арійських племен. Протягом наступних десяти століть усна ведична традиція видозмінюється і поповнюється. Записані Веди були лише в першій половині І тис. до н. е. Об'ємна ведична література поділяється на чотири групи: Самхити, Брахмани, Аран'яки, Упанішади. Такий поділ відображує історичну послідовність розвитку всієї цієї літератури. Кожна група ведичної літератури не є єдиним цілим, а також моє поділ на групи.

Індійці вірили у багатьох богів: в одному місці Вед вказується, що їх 3399.

Брахмани (тобто книги, написані брахманами і для брахманів) являють собою коментарі до Самхитів і мають в основному ритуальний характер. Вони спрямовані на зміцнення авторитету жреців і поглиблення кастового поділу суспільства, їхня поява пов'язана зі зміною умов життя суспільства, з посиленням соціальної нерівності, розвитком системи варн. Крім того, з часом деякі тексти стали незрозумілими, значно ускладнився і змінився релігійний культ. Виконання обов'язків жреця стало професією і виникла потреба у відповідній літературі.

Пізніше були створені Аран'яки та Упанішади. Аран'яки (буквально - "лісні тексти") - це в основному правила для пустельників, старців, які намагаються сам на сам пізнати істину і її природу. Заключною частиною ведичної літератури є Упанішади (санскр. - сидіти біля вчителя з метою пізнання істини). Створення Упанішад пов'язують із 108 авторами. Кожний з текстів являє собою короткий виклад релігійно-філософських роздумів того чи іншого легендарного або напівлегендарного мудреця. Ранні Упанішади посилено підкреслюють моністичні ідеї ведичної релігії. Водночас, на відміну від іншої ведичної літератури, в Упанішадах центр уваги переноситься з уявлень про зовнішній світ на внутрішній світ людини. Предметом шанування в таких творах стає те, що перебуває за явищем природи. Також виводяться категорії "брахман" і "атман" як першооснови буття. "Брахман" у багатьох текстах розглядається як абсолютна субстанція, першооснова і першопричина всього існуючого, початок і кінець усіх істот; "атман" - це дихання або окрема людська душа.

На початку І тис. до н. е. у Стародавній Індії складається брахманізм: ведичні боги, які уособлювали природу, поступаються місцем кастовим богам. Існування каст (варн) поділяє людей на чотири групи: брахманів, тобто жрецтво; кшатріїв - воїнів; вайш'їв, до яких входило вільне населення, і шудрів - рабів. Кастова структура закріплялася законами Ману. Головним божеством стає Брахма.

Характерним для брахманізму в цей час було створення вчення про перевтілення душ, за яким характер переселення душі після смерті матеріального тіла залежить від того, як померлий виконував закони касти. Ведична релігія і брахманізм дають змогу простежити, як поступово увага стародавнього індійця переносилася з явищ зовнішнього світу на людину, її психіку, мислення. Вони справили великий вплив на розвиток індуїзму, джайнізму і буддизму.

ГОЛОВНІ ВІХИ ФІЛОСОФІЇ ВЕДИЧНОЇ РЕЛІГІЇ

Декілька тисяч років тому ведична культура була розповсюджена на всій території сучасної Індії. Ці землі знаходились під керівництвом одного імператора. Імператор піклувався про те, щоб в його володіннях панував мир та добробут. Кращі з таких імператорів були могутніми царями і також глибоко релігійними людьми, обізнаними в духовній науці