Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

Реферат

на

тему:

Свято-Успенська Ки єво-Печерська Лавра

студента 315-А группы

Зайцева Александра

Одесса

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра — одне з найдивовижніших місць світу. Древній монастир на дніпрових кручах називають другим Єрусалимом, сприймають з тим же трепетним преклонінням, як і благословенні місця Святої Землі. Історія Києво-Печерського монастиря являє собою одну із надзвичайно світлих сторінок руського церковно-історичного життя.

Ця дивна свята обитель постала на початку — в середині XIст. в нетрях київських лісів, і освятила її увагою і милостивим вибором сама Цариця Небесна. * 1*

На місці, де сьгодні красується Києво-Печерська Лавра, знаходились дрімучі ліси. Недалеко звідси разташувалось село Берестово, літнє місцеперебування київських князів. В сільській церкві в ім'я апостолів Петра і Павла служив старець Ілларіон. Схильний до молитв на самоті, на одному з холмів на березі Дніпра старець викопав печеру, але по волі Ярослава Мудрого був вимушений заняти кафедру митрополита Всеросійського. Вибране старцем місце зподобалось прибувшому сюди з Афона іноку Антонію. До святого самітника звідусіль стали стікатись люди. Так в підземних печерах в 1051 році з'явився монастир. Сам преподобний Антоній віддалився на сусідній пагорбок, де тепер знаходяться ближні печери, а над братією поставив ігуменом Варлаама. Варлаам збудував під печерами церкву на честь Успенія Божої Матері. * 3*

Промислом Божим близько 1051 року в печері над Дніпром почав подвизатися в духовних подвигах преподобний Антоній (в миру Антипа з Любеча на Чернігівщині), повернувшись у рідні місця зі Святої Афонської гори. Згодом до нього приєднався преподобний Феодосій (тоді юнак з Васильєва - нині Васильків на Київщині). Вражені святістю їхнього життя, довкола почали збиратися подвижники, котрі прагнули присвятити своє життя служінню Богу. * 1*

В 1078 році обітель перенесла жахливий напад половців. Православні святині були розграблені та поругані. Але вже в 1108 році при игумені Феоктисті монастир було відновлено, і в ньому з'явилися нові будівлі. * 3*

Братія множилася, і монастир зростав і розвивався, ставши початком і речником чернечого життя Древньої Руси, зрештою — й на сьогодні. В XII ст. Печерський монастир дістав статус Лаври, тобто головного монастиря. На його території звелися дивовижні храми. Зокрема, в XI ст. за особливим повелінням самої Пречистої Діви тут збудовано соборний храм в ім'я Успіння Богородиці. Споруджено також в XI-XII ст.ст. церкву Іоанна Предтечі, Свято-Троїцьку надбрамну, Спаса на Берестові, Трапезну Палату, інші споруди. Творцями лаврських святинь були визначні давньоруські та грецькі майстри.

Літописи зберегли й імена художників-іконописців — святих Аліпія та Григорія, видатних давньоруських лікарів — св. Агапіта, св. Даміана, Петра Сиріаника та інших, молитви до яких і досі зціляють хворих. У Лаврі подвизалися в духовних подвигах літописці — преподобні Іаков, Никон, автор “Повісті временних літ” преподобний Нестор. У Лаврі народився "Києво-Печерський Патерик" - визначний літературний твір, що повідує про дивовижні духовні подвиги святих її насельників. Упродовж століть монастир був не лише нездоланною твердинею Православ'я, а й визначним центром культурного життя нашої Вітчизни.

Мирний перебіг життя Лаври переривався суворими випробовуваннями. Міжусобні війни, напади зовнішніх ворогів супроводжувалися пограбуваннями та руйнуваннями монастиря. Та Лавра постійно відроджувалася. Архітектурний ансамбль її впродовж багатовікової історії змінювався кілька разів, та на кінець XVII ст. сформувався остаточно і в цьому вигляді, без суттєвих змін, зберігся до наших днів.

Період панування Радянської влади перервав духовне життя Лаври. Насельників монастиря було розігнано, цінності пограбовано, над святинями вчинено кощунські дії. В 1924 р. постановою Уряду УРСР територію Лаври було оголошено Києво-Печерським державним історико-культурним заповідником.

Нове спустошення принесла Велика Вітчизняна війна. Чимало лаврських споруд було пошкоджено, а унікальний Успенський собор повністю зруйновано. До сьогодні він очікує свого відродження, мов символ знівечених сердець, що потребують духовного зцілення.

У 1942 р. чернече життя Лаври відновилося, та 1962 р. монастир знову закрили. Ллє й за цей короткий строк Лавра зуміла залікувати деякі рани воєнного руйнування.

Лише в 1988 р. монастирське призначення Києво-Печерської Лаври відродилося остаточно. Силами віруючих було приведено до належного стану ті храми й споруди, які держава передала в монастирське користування. Долаючи численні труднощі сьогодення, Києво-Печерська Лавра милістю Божою відроджує свої традиції.

Ніхто, мабуть, не вміє так цінувати божественну красу природи — витвір премудрого Творця, як смиренні іноки, відрікшись від усього земного заради служіння Богу. Й монастирі завжди виникали в гарних місцях.

Якщо дивитися на Київ з лівого берега Дніпра, перед поглядом постають в сяйві золотих бань стародавні споруди Києво-Печерської Лаври, що напрочуд затишно розташувалися на високих дніпрових пагорбах.

Вічний спокій та гармонія цих місць, почавши в середині XI ст. збирати подвижників християнської віри, зродили тут серце духовності нашого народу. Перші іноки печерного монастиря, котрі, за походженням своїм, здебільшого на