Ранньоісторичні форми релігії

Контрольна робота

З дисципліни:

“Релігієзнавство”

Тема: Ранньоісторичні форми релігії

Зміст

1.Зародження та формування релігії

2.Політеїстичні та монотеїстичні релігії

3.Дохристиянські вірування українців

Список літератури

1.Зародження та формування релігії

Проблема виникнення релігії тісно пов'язана з проблемою виникнення і розвитку людини. За сучасними науковими антропологічними даними еволюція людства охоплює величезний історичний період — понад 2 млн років. Протягом цього часу людина виокремилася з протолюдського царства завдяки трудовій діяльності, розширення та ускладнення якої дали поштовх розвиткові мислення.

Цей процес був достатньо тривалим. Далекі предки людини сучасного типу — австралопітеки, пітекантропи, синантропи володіли лише зародками мислення і, звісно, не мали здатності до елементарного узагальнення, абстрагування, тобто до розумової діяльності як такої. Діяльність цих істот, яких вірніше було б назвати протолюдьми, обмежувалася виготовленням найпримітивніших знарядь, придатних для збирання та мисливства. Археологічні дослідження не дали жодних свідчень наявності в них будь-яких релігійних уявлень. Щоправда, деякі вчені допускають, що пізньому неандертальцеві, який жив понад 100 тис. років тому, були притаманні примітивні прояви віри в надприродне, зокрема культ померлих із вірою в існування потойбічного життя. Це виявлялось у способі поховання: покійників укладали на бік, орієнтували зі сходу на захід, зв'язували ноги, а поряд клали їжу та знаряддя праці. Такої думки додержувався академік А. Окладников, який досліджував одне з неандертальських поховань на території Узбекистану в печері Тешик-Таш. Інші дослідники (проф. С. Токарев, Н. Капустін та ін.), спираючись на дані археології, етнографії, мовознавства, пов'язують виникнення релігії з ранньо-родовим устроєм, який склався близько 40 тис. років тому, і з кроманьйонцем — людиною сучасного типу, яка вже володіла психологічними механізмами, що дозволяли розвиток релігійнихуявлень.

В усі часи свого існування релігія була певними, відображенням наявних суспільних відносин, певного розуміння світу. У найдавніші часи діяльність людини мала лише привласнювальний, а не перетворювальний характер. Через це людина була майже цілком залежною від навколишнього природного світу і ні на практиці, ні в уяві не виокремлювала себе з нього. На цій стадії її розвитку сформувалися релігійні уявлення, за якими суспільне і природне середовище складали одне ціле, і світ являв собою систему уособлених у різних природних феноменах сил, яким були властиві вольові та розумові якості, та які були пов'язані між собою за принципом кровної спорідненості. Тобто світ уявлявся як проекція кровно-родових відносин, за якими організовувалося тогочасне суспільство.

Такий тип первісної релігії називається міфом. Для міфу характерна відсутність розмежування природного і надприродного, чуттєвого і духовного. Всі відомі міфологічні системи змальовують створення світу, але в них відсутня постать Бога-творця.

Протягом тисячоліть зі зміною суспільних і виробничих відносин міф розвивався, але вищезгадані риси були властиві йому на всіх стадіях. Навіть класична давньогрецька міфологія подає ту саму картину: світ богів не відокремлений чіткою межею від світу людей, боги і люди підлягають тим самим законам долі, і навіть вічна молодість та безсмертя, по-перше, відносні, по-друге, досягаються суто природними засобами. Вищі з богів є надзвичайно могутніми, але не всемогутніми, і жоден із них не є творцем світу, який виник, за давньогрецькою міфологією, з первісного хаосу спонтанно. Прогрес тут, порівняно з первісними формами міфу, полягає в тому, що природні та соціальні сили персоніфікуються в образах людиноподібних богів.

Первісним формам мислення, як зазначалося вище, не було властиве відокремлення людського від природного. Зовнішні природні об'єкти — еле­менти ландшафту, рослини і тварини — уявлялися такими ж розумними і наділеними вольовими якостями, як і люди. Певні уявлення про них можуть дати вірування сучасних найпримітивніших племен Австралії, Полінезії, Африки, Південної Америки.

У науці первісні релігійні форми часто охоплюють такими категоріями, як фетишизм, анімізм, тотемізм. Дехто з дослідників намагався визначити їхню історичну послідовність, але, якщо вона колись й існувала, зараз це встановити практично неможливо.

У відомих нам міфологічних системах тотемізм, фетишизм та анімізм існують синхронно.

Тотемізм — форма найдавніших вірувань, пов'язаних з уявленнями про надприродні кровні зв'язки даного роду чи племені з певним видом рослин чи тварин. Тотемні істоти вважалися співродичами, які опікуються даним родом. Полювання на них чи їх знищення в інший спосіб були заборонені. Однак у визначені дні з дотриманням певних обрядів тотемна істота забивалась і з'їдалася всім родом. Це був сакральний акт, що віддалено нагадує християнське причастя.

Анімізм пов'язаний з вірою в існування двійника людини — її душі. Уявлення про душу змінювалося. Спочатку вона локалізувалася в тому чи іншому органі людського тіла — печінці, серці, мозку. Потім її стали вважати нелокалізованим безтілесним духом. У будь-якому разі з нею пов'язували життя людини і вважали, що воно припиняється, коли душа залишає тіло. Анімістичні уявлення перейшли з первісних у розвинені релігійні сис