Католицизм. Його основні догмати

План

Вступ……………………………………………………………………………….2

Основні доктрини католицизму………………………………………………….4

Католицизм, як напрям в християнській релігії. Католицький культ…………9

Історія розвитку католицької церкви, а також історії з її буття. Традиції папської області………………………………………………………………….11

Висновок………………………………………………………………………….16

Вступ

Після розділення в 1054 році християнської церкви католицизм оформився як окреме віровчення і церковна організація. Процес формування католицької церкви тривав до 1204 року і відбувався в умовах гострої боротьби між феодальними державами за сфери впливу. Пізніше римська церква дістала змогу стати ідеологічним центром з об’єднання роздрібнених держав і князівств феодальної Європи в єдину політичну систему. Це посилило влив церкви на політичне життя, зміцнило її позиції, сприяло утвердженню зверхності влади Папи Римського над державою.

Католицизм поширений переважно в Західній (Франція, Бельгія, Італія, Португалія) та Східній (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, частково – Латвія, а також західні області України) Європі, також у переважній більшості країн Південної Америки; його сповідує майже половина віруючих Північної Америки. В Азії та Африці також є католики, але вплив католицизму тут незначний.

Папа Римський має свою суверенну державу – Ватикан (його площа – 44 га), що займає частину території міста Рим (точніше Ватиканський Холм).

На території цієї самостійної держави знаходиться собор святого Павла, два папських палаци, резиденція Папи, замок Святого Ангела (церковна в’язниця). Крім того, до юрисдикції Папи відноситься залізнична лінія довжиною в кількасот метрів, що з’єднує цю маленьку державу з мережею італійських залізниць, електростанція, радіостанція, телеграф, преса, початкова школа, збройні сили. Ватикан випускає свої грошові і поштові знаки. Його піддані становлять близько 1 тисячі осіб.

У Ватикані зосереджений центральний керівний апарат католицької церкви.

Вищим законодавчим органом католицької церкви є собор, очолюваний Папою Римським, який обирається конклавом (зборами кардиналів – порадників Папи). Папа є одночасно і правителем церковної держави Ватикан – єдиного світового центру католицизму і головою католицької церкви взагалі. Католицька церква утримує великий апарат у всіх частинах світу. Він нараховує сотні тисяч священників, понад мільйон членів чернечих орденів, які організовані у різні союзи. Для підготовки кадрів існує багато католицьких навчальних закладів. Адміністративно католицька церква поділяється на єпархії, глави яких підпорядковані безпосередньо Папі.

Голова держави Ватикан обирається з середовища кардиналів – вищих представників духівництва – на колегії кардиналів (конклаві) на все життя. Папа відмовляється від свого попереднього імені і приймає нове. Збори кардиналів відбуваються у надзвичайних випадках, в основному для виборів нового Папи. Скликання кардиналів пов’язане зі значними труднощами, тому сам Папа в своїй діяльності до них майже не звертається.

Основні доктрини католицизму

Католицизм має багато спільного з православ’ям і водночас відрізняється від інших напрямів у християнстві системою віровчення, культу, особливими засобами пристосування до стрімкої зміни соціальної дійсності і нової релігійної свідомості. Католицизму, звісно, притаманні догмати християнства, але він має специфічні риси, особливості, котрих не знає православна церква. Наприклад:

1. Догмат про філіокве (і від Сина) – це католицький додаток до Символу віри в якому говориться, що Святий Дух сходить від Бога – Отця. Додаток слів «і від Сина» (з лат. - філіокве) був затверджений на Толедському церковному соборі в 587 році.

2. Догмат про чистилище, визнаний у 1439 році на Флорентійському соборі. Вчення про чистилище полягає у тому, що душа людини після смерті потрапляє в чистилище, місце між пеклом і раєм, де може очиститись від гріхів і в подальшому переходити в рай чи в пекло. Очищення душ здійснюється шляхом різноманітних випробувань (наприклад, очисний вогонь). Рідні і близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкві можуть полегшити випробування душі, що перебуває в чистилищі. Доля душі визначалася, таким чином, не тільки поведінкою людини в земному житті, а й матеріальними можливостями рідних покійного. Це вчення використовується для впливу на людей, аби примусити їх слідувати вказівкам духівництва. Православна та протестантські церкви заперечують вчення про чистилище, хоча в православ’ї, наприклад, є своє вчення про митарства душі грішника протягом 40 днів після смерті. Згодом над душею відбувається суд і вона відправляється до раю чи пекла аж до настання Страшного суду.

3. Догмат католицької церкви, що відрізняє її від інших течій в християнстві, є догмат про непогрішимість Папи Римського. Він полягає у тому, що Папа Римський є намісником Бога на землі. Цей догмат став формуватися у Vст., а у 1870 році набув юридичної чинності за рішенням Вселенського собору у Ватикані. Згідно цього твердження, Папа Римський, виступаючи з питань віри і моралі з амвону, тобто виконуючи обов’язки пастиря всіх католиків, є непогрішимим. Аби обґрунтувати претензії Папи на виключне становище серед інших духовних осіб, римське духівництво поширило легенду про те, немовби першим римським єпископом за дорученням Христа був апостол Петро, а всі Папи є його намісниками і спадк