Особливості української демонології

Реферат

З історії культури України

на тему: «Головні риси та ознаки української демонології»

Підготував:

Студент 1 курсу

юридичного факультету(411 гр.)

Онищенко Олексій Вікторович

Європейський Університет

Зміст

1. Сутність та походження української демонології

2. Пандемоніум

3. Демонологія в літературі

ТРЕБА ВСЮДИ ПРИЯТЕЛЯ МАТИ

Прийшла в церкву стара баба,

Свічок накупила;

Де була яка ікона,

Всюди поліпила.

Іще пара остається,

Де їх приліпити?..

«Ага! — каже.— Пошукаю

Святого Микити!»

Найшла баба і Микиту —

Святий чорта ціпить!..

Бере одну йому ставить,

Другу чорту ліпить!..

Видять люди й розважають,

Щоб там не ліпила.

«Що ти, бабо,— кажуть,— робиш?

Та ж то вража сила!..»

Але баба обернулась;

«Не судіте, люди!

Ніхто того не відає,

Де по смерті буде!..

Чи у небі, чи у пеклі

Скажуть вікувати;

Треба всюди, добрі люди,

Приятеля мати!..»

1. Сутність та походження української демонології

Загалом українська демонологія являє собою розвинену сферу духовної культури. В основі її лежить ідея одухотворення всього оточуючого світу, сприйняття природи як живого організму, наповненого різноманітними духами. Це проявляється через цілу систему культів: предків (у тому числі заложних покійників), рослин, тварин, води, вогню, родинної оселі і — у зовсім невиразних рисах — сил природи. Останнє становило сферу міфології, але з її руйнацією та підпорядкуванням християнській релігії культ природи розпався на ряд розрізнених магічних і сакральних дій, багато з яких увібрав демонологічний культ мертвих.

Ключовим у демонології є поняття «демон» (дух) — надприродна сила, якою, мовляв, наділені найрізноманітніші природні явища, речі, а то й люди. Звісно, оточуючий людину світ не має надприродних властивостей — таким його зробила людська фантазія. Причому фантазування відрізняється від поетичних образів або казкових вигадок тим, що люди щиро вірили в існування одухотвореного світу, включаючи в його сферу такі суто життєві начала, як добро і зло. З прийняттям християнства зле начало у фантастичних уявленнях людей абсолютизувалося: більшість демонічних образів були оголошені нечистю, а обряди та ритуали, пов’язані з ними,— бісовськими.

Ще раз наголосимо, що процес взаємодії демонологічного і християнського не такий вже й однозначний, як і неоднозначне ставлення до них людей. Для українця, скажімо, велике значення мають релігійно-церковні обряди, проте навіть найревніший християнин свідомо чи несвідомо дотримується двовір’я: «Бога люби, але й дідька не гніви». «Відповідно до цього принципу,— писав Д. Зеленін,— селянин завжди готовий відправити обряд, котрий він вважає нехристиянським і навіть ворожим християнству. За всієї своєї ненависті до біса він завжди готовий зробити йому ласку, аби не нажити в його особі ворога. Крім того, він відправляє ті обряди, котрі повинні захистити його від язичницьких божеств його сусідів. Це свого роду акт самозахисту. А взагалі більша частина магічних обрядів, як і культ покійних, не вважаються ні ворожими християнству, ні нехристиянськими».

Якщо подивитися у словнику, то ви знайдете приблизно таке визначення:

«Демонологія - це сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів (демонів). Демон (у грецькій міфології) - це узагальнене уявлення про певну невизначену і неоформлену божественну силу зла чи, рідше, добра. Ранні християнські уявлення про демонів пов'язані з образом злої, демонічної сили. Демон - умовне позначення тих надприродних персонажів, які не є богами і займають порівняно з богами нижче місце в ієрархії, чи знаходяться на нижчих рівнях у даній міфологічній системі. У більш вузькому і точному значенні демони – злі духи.»

Українська демонологія має дуже давній характер,бо бере свої витоки з часів Київської Русі. Власне, на руських віруваннях вона і ґрунтується. Але з приходом християнства дуже багато в нашій культурі було змінено. Торкнулося це й демонології. Цікаво те, що прихід християнства у демонологію мав двоякий характер:з одного боку її розвиток всіляко пригнічувався,а з іншого з’явились нові персонажі,такі як чорт,наприклад. Відзначилось Християнство і в поясненні деяких явищ. Наприклад,існує цікава легенда проте,що після скинення Богом чорта та злих духів з неба кожен з них летів до землі 40 діб і де опинився тоді, коли Бог сказав «Амінь», там і залишився: у воді — водяник, у болоті — болотяник, у лісі — лісовик та ін. Мотиви легенди виразно свідчать про її християнсько-апокрифічне походження. Кажучи про співвідношення цих двох протилежностей(мається на увазі християнство і язичницька демонологія) не можна не згадати також про те,що і понині ми святкуємо деякі язичницькі свята (Івана Купала) і використовуємо елементи язичництва у своїх святах (застилання підлоги травою на трійцю). Загалом слід зазначити,що однією з характерних рис саме української демонології є те, що вона вся так чи інакше пов’язана з природними силами.

Українська демонологія – це майже, що й слов’янська демонологія, якщо не враховувати деяких істот, яких згадують лише на Україні і лише в певних областях. Навряд чи в російській або ж в білоруській міологіях ви знайдете таких шановних панів, як Вій, Чугайстер, Песи

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать