Темперамент і особливості розумової діяльності

Реферат з психології

Темперамент і особливості розумової діяльності

Зміст

1. Історичні аспекти вчення про темперамент.

2. Дослідження І.П. Павлова про чотири основні типи нервової системи.

3. Типи нервової системи (темпераменту).

4. Особливості розумової діяльності.

Історичні аспекти вчення про темперамент

Стародавній лікар Гіппократ (460-377 рр. До н.е.) вважав, оптимальне співвідношення чотирьох “соків тіла” (крові, лімфи, жовчі та “чорної жовчі”) визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.

Виходячи з учення про ці “соку тіла” Клавдій Гален (129-201 рр. н.е.) розробив першу класифікацію, темпераментів, яку виклав у трактаті “Detemperamentis” (від лат. temperamentum – узгодженість, устрій).

Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, землі, повітря і вода є спільною основою всіх речей.

З дев’яти визначених і описаних Галенди темпераментів лише чотири пройшли випробування часом, оскільки кожен з них зумовлений переважанням в організмі одного із “соків”.

На думку Калена, якщо в організмі людини переважає “гаряча” кров “sanguis”, то в її поведінці яскраво виявляються риси сангвіні стичного темпераменту – енергія, впевненість, рішучість.

Якщо ж цю “гарячу” кров охолоджує “надлишковий слиз” (Phlegma), то е призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.

Їдка жовч (chde) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої “чорної” жовчі (melanchole), е приводить до формування меланхолічного темпераменту.

Аристотель також пов’язував меланхолію з “чорною” жовчю.

Майже до середини ХVІІІ ст. більшість дослідників дотримувалися класифікації Галена, вбачаючи анатомо-фізіологічну основі темпераменту в будові та функціях кровоносної системи.

Навіть Е.Кречмер, автор книги “Будова тіла і характер”, вважав, що встановлені ним чотири основні властивості темпераменту – чутливіші до подразників, настій, темп психічної діяльності, психомоторика, зумовлені хімічним складом крові.

Е.Кречмер також встановив, що серед хворих на шизофренію переважав астенічний тип будови тіла, а серед хворих на маніакально-депресивний психоз – пікнічний.

У наш час реальність різниці між м’язовими і церебральними типами конституції людини вважається встановленою, тобто реальність само психічних зв’язків не викликає сумніву.

2.Дослідженн І.П. Павлова про чотири основні типи нервової системи

Ідея зв’язку темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях І.П. Павлова, який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак – сили. Зрівноваженості т рухливості нервових процесів.

На думку І.П. Павлова та його послідовників, сила нервових процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники; зрівноваженість нервових процесів І.П.Павлов визначив три сильні та один слабкий тип нервової системи; при цьому сильні типи відрізнялися один від одного зрівноваженістю та рухливістю нервових процесів.

Отже, темперамент – індивідуально-типологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу їхніх психічних процесів.

3. Типи нервової системи (темпераменту)

Жвавий тип (сангвінік) має сильний, зрівноважений, рухливий тип нервової системи. І люди риси жвавого типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня, врівноваженість нервових процесів), і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички і вподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Спокійний тип (флегматик) має сильну, зрівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передовсім, неквапливістю дій.

Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра зрівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

Нестримний тип (холерик) має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна (захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про неврівноваженість нервових процесів із переважанням збудження. Саме через це для характеристики даного типу і не використовується поняття рухливості нервових процесів.

Слабкий тип (меланхолік) вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як зрівноваженість і рухливість нервових процесів, не застосовуються.

Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників.

У людини риси слабкого типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко підкоряється чужій волі, за незвичних обставин

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать