Роль підліткових та юнацьких груп у вихованні

Міністерство освіти і науки України

Харківський педагогічний коледж

РЕФЕРАТ

з психології

на тему:

„Роль підліткових та юнацьких груп у вихованні”

План

Вступ.

1. Основна частина

2.1.Причини виникнення груп.

2.2. Причини виникнення підліткових груп.

2.3. Причини виникнення юнацьких груп.

2.4. Позитивна роль груп у вихованні.

2.5.Негативна рольт груп у вихованні.

2.6.Що ж робити?

Висновок.

Швидкий зріст неофіційних молодіжних об'єднань, які відмічаються у останні роки, типовий для багатьох великих міст. Так, за маючими даними, лише у Києві кількість самодіяльних молодіжніх груп перебільшило тисячу, а у Львові їх більше трьохсот. Молоді люди у віці від 14 до 22 років об'єднуються у групи найрізноманітніших направлень: музичні і спортивні, екологічні, історичні, соціальні та ін. Серед них виділяються об'єднання, маючі різну міру стійкості та характер організації – фіксовані та нефіксовані, аморфні та жостко структуровані, постійно функціонуючі та швидко распадаючі. Поширені неоднорідні групи, які мають соціально-політичну та націоналістичну спрямованість.

Розкриття цього складного, різнопланового, багаторівневого явища, в котрому чітко спостерігаються деякі тенденції диференціації за спрямованістю інтересів, характеру діяльності, мотивам, специфіки взаємовідносин і відносин із суспільством потребує психологічного осмислення, розвернутого дослідження соціологів та педагогів, юристів та істориків.

Виникнення молодіжних об'єднань має давню історію. Наприклад, скаутізм, з'явився у першому десятиріччі ХХ столітті в Англії, поширився у десятках країн, охопив біля 6млн. юнаків та дівчат. Цей процес має спільні причини, які обусловлюються, по-перше, інтенсифікацією соціально-політичного життя; по-друге, збільшенням соціальної активності молоді. Головне значення для підлітка є, по-перше, побудова відносин з товарищами, по-друге, втрата інтересу до дорослих і актуалізація інтересу до однолітків. Причини чого кроються у протиріччі між прагненням молодих людей до признання їх у ролі в суспільстві та відсутністю реальних можливостей ствердити свою соціальну позицію. Однак, надаючи можливість самоствердження, спілкування у групах однолітків не дає можливості зайняти соціальну позицію у світі дорослих, будує тим самим ситуацію спільної незрозумілості у дорослому суспільстві, що і призводить до прояви різного роду компаній. Розуміння даного положення виключно важливо для проникнення у психологічну сутність самовиникаючих підлітково-юнацьких груп. Проведений ретроспективний аналіз особливостей психічного розвитку підлітків та юнаків показав, що їх мотиви та інтереси, цінності орієнтації за останні 20 років стали якісно іншими – збільшилася стеля особистих притязань, попит на самореалізацію, тоді як їх практична участь в екологічному і політичному житті світу зведено до мінімуму.

З одного боку, для підліткового віку характерні негативні прояви, дисгармонійність у побудові особистості. Звернення встановленої системи інтереів дитини, протестуючий характер поведінки по відношенню до дорослих. З іншого боку, цей період відмінний і масою позитивних факторів: зростає самостійність, більш багатогранними і змістовними стають всі відносини. Головне, даний період відмінний виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, в котрій реально формуєтсья його осознане відношення до себе як члену суспільства.

Але як і у любому періоді онтогенезу процес розвикту дитини у підлітковому віці має різні рівні соціального дозрівання, фіксуємого в стадіальному становленні особистості.

І стадія.

Проведений аналіз мотивів, інтересів, цінносних орієнтацій, особливостей розвитку самосвідомості 10-15 річних дітей показав, що перша стадія підліткового періоду характеризується тим, що у 10-11 річної дитини з'являється тенденція до самостійності у дорослому світі, де його „Я” виступає нарівні з іншими. Для дитини у цей час типово спрямованість і потреба бути значним серед дорослих, бажання увійти до кола широких суспільних відносин.

Головне для 10-11 річного підлітка – отримати з боку інших визнання своєї можливості, добитися довіри. Звідси пошук таких видів діяльності, потребі отримуються суспільно корисне значення та отримують позитивну оцінку на різних рівнях соціальних зв'язків.

ІІ стадія.

Друга стадія даного періоду (12-13 років) характеризується формуванням рівня самосвідомості дитини у системі суспільних відносин, осознання себе суспільно корисним суб'єктом.

Спрямованість проявитися у суспільстві веде до розвикту соціальної відповідальності як можливості відповідати за себе на рівні дорослого, активізації себе в нших, вихід за межі самого себе, коли „Я” не розчиняєтсья у системі взаємозв'язків, а проявляє силу – „Я для усіх”, - приводя до розвикту свідомого відношення к іншим людям, до оточуючого, спрямованістю знайти своє місце у колективі.

ІІ період.

Формування готовності функціонуванню в суспільстві породжує на третій стадії підліткового періоду (14-15 років)осознання своєї соціальної прищепності , загострює потребує у самовизначенні, самореалізації, підводять до межі переходу у юнацький період онтогенезу.

У юнацькому віці розвивається рефлексія на власний життєвий шлях, спрямованість до самодетермінації, потреба зайти відповідь на питання про суть в

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать