Діагностика раннього дитячого аутизму

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський інститут регіонального управління і економіки

Приватний вищий навчальний заклад

Реферат

на тему:

Діагностика раннього дитячого аутизму

Кіровоград – 2007

Зміст

Вступ

І. Історичний аспект проблеми раннього дитячого аутизму (РДА)

І.1 Основні етапи у становленні проблеми РДА

І.2 Різні підходи до проблеми раннього дитячого аутизму у зарубіжних та вітчизняних психологічних школах

І.3 Клініко-психологічні класифікації РДА

ІІ. Діагностика раннього дитячого аутизму

ІІ.1 Діагностичні критерії РДА

ІІ.2 Основні ознаки розвитку аутичної дитини

ІІ.3 Проблеми формування зв’язку аутичної дитини з матір`ю: діагностичне значення

ІІІ. Експериментальна частина

Висновок

Тезаурус основних понять

Використана література

Вступ

Сучасні дослідження свідчать, що у світі зростає кількість дітей, які страждають від тяжкого порушення розвитку – аутичного синдрому. Тому в останні десятиріччя в коло наукових досліджень дефектології потрапляє аномалія психічного розвитку за типом раннього дитячого аутизму (РДА). Цією проблемою все більше цікавляться психіатри (особливо дитячі), психологи, педагоги. «Аутизм - це відлюдькуватість, бар’єр у взаєминах з іншими, проте і відчайдушна потреба в спілкуванні, і водночас страх перед ним. Аутизм – це неспроможність знайти в собі сенс власного існування через відчуття мінімальної безпеки, необхідної для зустрічі із зовнішнім світом» (Джованні Джервіс).

Аутизм привертає до себе особливу увагу, бо кількість аутичних дітей у всьому світі зростає. Нині окремі статистичні дослідження вказують, що 1 дитина з 1000 має класичний аутизм, а 1 зі 125 – розлад аутичного спектру; 1 з 10 дітей класифіковано як розумово відсталу. (6)

Аутизм – проблема не тільки дітей, а й сім`ї та суспільства.Цей розлад часто називають «прихованим» тому, що аутичні люди залишаються незрозумілими. Коли у навчальних закладах зустрічаються діти з аутичними тенденціями – їм необхідна кваліфікована психолого-педагогічна допомога, яка полягає у створенні емоційного та психологічного комфорту, вихованні почуття впевненості та захищеності, а згодом у поступовому обережному введенні нових навичок, форм поведінки.

Діагностика раннього дитячого аутизму базується на методі спостереження. Спостерігаючи за аутичною дитиною в природних умовах можна помітити неадекватність поведінки, розлади психічних процесів, емоційної сфери.

Метою нашої роботи є прагнення узагальнити знання з розвитку та діагностики дітей, які страждають на РДА.

Для реалізації мети ми поставили наступні завдання:

- підібрати і опрацювати матеріал з даної теми;

- описати як розглядалася проблема РДА у історичному аспекті;

- вказати на основні діагностичні критерії раннього дитячого аутизму;

- описати основні ознаки розвитку аутичної, для врахування їх у діагностичних цілях;

- провести дослідження дитини з аутичними тенденціями;

- здійснити прогноз відносно подальшого розвитку цієї дитини.

Історичний аспект проблеми РДА

Поняття "синдром раннього дитячого аутизму" увів в обіходь американець Л. Каннер, який в 1943 році у власній клініці спостерігав 11 схожих між собою випадків. Завдяки його послідовникам - австрійцю Г. Аспергеру і нашому співвітчизнику С. Мнухіну – сьогодні ми маємо в своєму розпорядженні обширні знання про цю хворобу.

Клінічна, патологічна одиниця РДА признається фахівцями більшості країн. Не дивлячись на це, в поглядах на генез і прогноз раннього дитячого аутизму немає спільних думок. Підходи до визначення РДА зазнають зміни, практично, впродовж усіх 50-ти років, що пройшли з часу його опису.

За даними психіатрів Німеччини, США, Японії частота РДА зустрічається від 4 до 26 випадків на 10000 дитячого населення. Співвідношення хлопчиків і дівчаток 4/5: 1. У дітей з РДА коефіцієнт інтелектуальності більш ніж в двох третинах випадків нижчий 70.

Етапи становлення РДА

Можна виділити 4 основні етапи в становленні проблеми раннього дитячого аутизму:

1) донозологічний період кінця 19 початку 20 століття характеризується окремими згадками про дітей з прагненням до усамітнення.

2) так званий доканнеровський період, що приходиться на 20-40 роки минулого століття. Вирізняється постановка питань про можливість виявлення у дітей шизоїдних тенденцій (Сухарєв Г.Е., 1927, Сімеон Т.П., 1929 і ін.), а також про суть "порожнього" аутизму (1937).

3) каннеровський період (43-70 рр.) ознаменований виходом у світ кардинальних праць по аутизму, як самого Л. Каннера (1943), так і Н. Аспергера (1944), а пізніше і великої кількості робіт інших фахівців. У своїй першій роботі Л. Каннер охарактеризував РДА, як особливий стан, з порушеннями спілкування, мови, моторики, яке він відніс до станів так званого "шизофренічного" спектру.

У подальші роки РДА розглядався як конституціональний особливий стан (Рімланд (1964), Башина В.М. (1974); як аутистичний напад, який трапляється після нападу шизофренії (Вроно М.Ш., Башина В.М., (1975), і ін. Такі клініцисти, Арн Ван Кревелен, 1952, Мнухін С.С. із співавторами у 1967році висунули концепцію органічного походження РДА, згідно якої мало місце часткове або повне фенокопірування синдрому РДА. Нарешті, ряд досл

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать