Іслам та тероризм

Національний Університет

«Києво-Могилянська Академія»

Письмова робота з теми:

«Іслам та тероризм»

Виконав:

Студент ФСНСТ МП-2, політологія

Бачинський І.Я.

Викладач:

Туранли Ф.Ґ.О.

Київ – 2010

Розділ І. Виникнення та поширення ісламу

Виникнувши як історичне переплетіння релігійних та політичних поглядів, іслам у місцях свого поширення почав відігравати активну політичну роль. З появою нової релігії – ісламу – виникла нова організація у вигляді громади вірних. Вона принципово відрізнялася від родових організацій. Ця громада стала організаційною основою арабської держави. Отже, іслам. Ставши третьою після буддизму та християнства світовою релігією, одразу заявив про себе як політична сила.

Іслам (араб. – покірність, віддання себе Богові) – наймолодша із світових релігій. Тих, хто прийняв іслам, називають відданими (араб. – мусульманин). Батьківщина ісламу – північно-західна частина Аравійського півострова – провінція Хіджаз зі священними містами Мекка та Медина. Формально заснування ісламу датують 622 р., коли релігійний реформатор Мухаммед (Могаммад, Магомет), оголосивши себе посланцем Бога, змушений був переселитися з Мекки в Медину, оскільки аристократична верхівка племені коорейшитів не прийняла його вчення. Відтоді бере свій початок мусульманське літочислення – місячна хіджра та сонячна хіджра. Непарні місяці мусульманського календаря мають 30 днів, парні – 29; «місячний» рік (354 дні) має 12 місяців. Кожний третій рік – високосний (355 днів). Місячний календар використовують у більшості арабських країн. [8]

Період зародження ісламу (кінець VI – початок VII ст.) позначений гострою соціально-політичною боротьбою, розпадом первіснообщинного ладу та формування класового суспільства на Аравійському півострові. На відміну від християнства, виникнення ісламу супроводжувалось боротьбою між могутньою родовою аристократією племені корейшитів та вільними бідняками, ремісниками, землеробами, кочівниками-пастухами. Водночас в економічному житті арабських племен зароджувалися нові класові відносини, утверджувалося рабство, особливо боргове. Але рабство на той час історично вичерпало себе, гальмувало розвиток суспільства. Тому вже наприкінці VI ст. зароджуються елементи феодалізму.

Через Аравію пролягали важливі торгові шляхи в Південну Азію, на Далекий Схід. А намагання сусідніх країн прибрати до рук ці шляхи свідчать про складну тогочасну політичну обстановку. Роздрібненість, економічна відсталість арабських племен, перехід до класового суспільства з сильною централізованою державною владою – все це зумовило потребу в суспільній силі, яка могла б вирішити це історичне завдання. Необхідно було об’єднати всі арабські племена для захисту від сусідів (Візантія, Іран). Перешкодою у цьому процесі буди давні племені культи, які корінням сягали у традиції первісного ладу. Наприкінці VI ст. серед арабів зароджується ханіфський реформаторський рух (араб. Ханіф – пророк), який охопив усю територію Аравії. Найбільшими центрами релігійної реформації були Ємен на чолі з Мусалімом – на півдні Аравії та Хіджаз – на північному заході, вождем якого був виходець з корейшитів – Мухаммед (570-632). Після тривалої боротьби прихильники Мухаммеда перемогли. Мухаммед ліквідував місцевих племінних божків, а замість давніх племінних культів запровадив культ єдиного бога – Аллаха (покровителя племені корейшитів). [8]

Відомостей про дитинство Муххамеда дійшло до наших днів небагато. Належав він до роду Гашимідів. Батько не дожив до його народження, а мати померла, коли він був ще дитиною. Мухаммеда виховував спершу дід, а після його смерті – дядько по батьковій лінії. На 25-му році життя Мухаммед відвідав у торгових справах Палестину, Сирію, де ознайомився з іудейством та християнством.

Згодом захопився релігійним рухом, що виник у Мецці та Медині. Часто він усамітнювався у пустелі, віддаючись молитвам. Згідно з оповідями, коли Муххамед перебував у печері Хіра під Меккою, йому явився ангел з велінням нести до людей істинне слово Аллаха. У 610 р., коли Мухаммедові виповнилося 40 років, отримав перше одкровення Аллаха. Він став проповідувати нову релігію, відкидаючи багатобожжя. Але до його старань ставились спочатку дуже насторожено. Чимало було опозиційних виступів проти нього. Це змусило Мухаммеда надати своїм проповідям полемічного характеру. У 632 р. здійснив хадж (паломництво) до Мекки, який став прощальним. Через три роки він помер.

Географічно іслам народився і поширився приблизно там, де виникли та поширилися за кілька століть до нього юдаїзм та християнство. Іслам сприйняв багато ідей та положень цих релігій. Мешканці великих міст Західної Аравії. Завдяки діяльності юдейських та християнських проповідників були знайомі з ідеєю єдинобожжя – головною в новій релігії, яка відрізняла її від традиційних язичницьких культів. [10]

Загалом варто зазначити, що величезний вклад у розвиток ісламу вклали два міста тогочасної Аравії – Мекка та Медина. На той час це були два великі міста, торговельні центри, які вели постійне суперництво між собою. Тому за двадцять перших років проповідницької діяльності у Мецці, яка була рідним містом для Мухаммеда, йому вдалось навернути до своєї віри досить небагато людей, але при цьому здобути величезну кількість ворогів. Тому врешті-решт йому доводиться тікати з Мекки. Пророк вирушає у Ясриб (стара назва Медини), де на нього чекав успіх

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать