Політичний портрет Тоні Блера

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Політичний портрет Тоні Блера

Виконав:

студент 2 курсу, 3 групи,

відділення «МП»

Іванчук К.М.

Київ – 2010

План

Вступ

1. Шлях у політику

2. Особистість політика

3. Політико-практичний аспект

4. Політичний імідж

5. Медіа-простір політичного лідера

Висновки

Вступ

Він став одним з найвідоміших політиків кінця XX–початку XXI століття. Це єдиний лейбористський прем'єр Великобританії, який привів свою партію до перемоги на виборах три рази поспіль. Мене особисто він зацікавив як людина з надзвичайним обдаруванням політика, харизмою та особливою саме для нього вірою у те, що мірою рішень має бути їх «правильність». Щодо оцінки його діяльності точаться найпалкіші політологічні дискусії, в яких застосовуються діаметрально суперечні доводи. Але яка б не була кінцева оцінка, Тоні Блер може по праву складати один з найвражаючих політичних портретів нашого часу.

1. Шлях у політику

Ентоні Чарльз Лінтон Блер народився 6 травня 1953 року в столиці Шотландії Единбурзі в заможній англіканській сім'ї Лео і Хейзел Блер, що згодом відкрило йому двері юридичного факультету престижного Оксфордського університету. Однак особистість майбутнього прем'єра кувалася у горнилі «хіпово-гітарної» революції 1960-х: ідоли і вожді поп-культури були його кумирами, а їхній спосіб життя - прикладом для наслідування. Це породжувало конфлікти з батьками й навчило Тоні, за свідченням друзів, з палаючими «непорочними» очима говорити неправду. Це юнацьке вміння Блер привніс у своє доросле життя.

Навчаючись в університеті, Блер як і раніше не випускав з рук електрогітару, продовжуючи молитися ідолам поп- і рок-культури. І Бог зна як склалося б його життя, якби він не зустрів свою майбутню дружину Черрі. Вона походила з католицької ірландської сім'ї, була вихована в строгості і наставила закоханого нареченого, а потім і чоловіка, «на шлях істинний». А цим шляхом була політика, тяга до якої проявилася ще в студентські роки, коли кудлатий гітарист не тільки гітарою, а й промовами «заводив» зі сцени натовп. Потім своє природне красномовство Блер відточив в судових поєдинках, працюючи з 1976 по 1983 роки в адвокатській конторі, де він спеціалізувався на профспілкових справах і трудовому праві. У результаті до кінця 1970-х його політичне дарування цілком дозріло.

Блер вступив в Лейбористську партію, яка тоді переживала період розброду і хитань, яскраво виступав на партійних форумах, де був помічений партійними босами, що проштовхнули його в 1983 році в британський парламент, де він заробив прізвисько «Бембі» в силу своєї недосвідченості. Разом з ним у парламент пройшов лівий журналіст з Глазго Гордон Браун, що став вічним другом-суперником Блера і потім змінив його на прем'єрській посаді. З 1984 року Блер десять років входив до тіньового уряду лейбористів. У 1994 році, після смерті старого лідера, він очолив Лейбористську партію, а в 1997-му привів її до перемоги, ставши наймолодшим за 200 років прем'єр-міністром країни.

2. Особистість політика

Епітет «один з самих» може імпонувати його самолюбству, але не закрутити голову. Блер - людина великої волі і міцних нервів, жорсткої самодисципліни і точного розрахунку. У той же час він - тверезий прагматик з переконаннями, у нього холодна голова, але не чуже натхненню серце. При такому наборі якостей, де доцільність змішується з принципами, Блер приречений не тільки на успіхи, а й на невдачі.

Блер став тим, ким хотів, але не встиг стати його батько - успішним політиком. Проте на цьому схожість закінчується. За своїм політичним поглядам вони дуже різні, хоча батько і надав на Тоні великий вплив у дитинстві. Син переконаного консерватора і атеїста став лідером лейбористів і вельми релігійною людиною. Яблуко у його випадку впало дуже далеко від яблуні. Лео Блер, незважаючи на свої ліві уподобання в молодості, більшу частину свідомого життя підтримував Консервативну партію і впевнено прокладав собі шлях до парламенту в англійському містечку Дарем на північному сході Англії. Очолюючи місцеву Консервативну асоціацію, Лео мав непогані шанси досягти великих висот у політиці, а крім того, був успішним юристом. Але життя розпорядилося по-своєму. Коли Блеру-молодшому було 11 років, у батька стався інсульт.

Це нещастя залишило глибокий слід у психіці Тоні. Побачити несподівано прикутою до ліжка людину не просто близьку, але вкрай активного і енергійного, у розквіті сил, показало, як примарна сталість життя, як вона непередбачувана і мінлива. З цих важких вражень Блер витяг для себе урок - життя коротке і мінлива, якщо хочеш чогось досягти - цінуй відведений долею час, не втрачай його марно, дій цілеспрямовано. Ці судження проявилося в мотивах його політичних виступів, для яких характерні життєстверджуючі теми відродження, оновлення, молодості.

Головною рисою його роботи на чолі британського уряду багато хто вважає радикальне реформування цієї партії і створення ідеології "нових лейбористів", у якій об'єдналися ринкові цінності та ідеали соціальної справедливості. Гасло "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" зникло з лейбористських газет. Соціалістична фразеологія стала тісна для цієї партії трудящих, коли її очолив Т

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать