Розмежування понять: "бюрократія" і "бюрократизм" в системі державної служби

Василь Проданик

Розмежування понять: "бюрократія" і "бюрократизм" в системі державної служби

В статті аналізуються основні відмінності між бюрократією та бюрократизмом, їх історичні форми, роль і функції в управлінні і розвитку держави, можливості боротьби з бюрократією, її реформуванням. На сучасному етапі розбудови української державності доцільно акцентувати увагу на таких явищах, як бюрократія та бюрократизм. Ці поняття є ключовими в будь-якому комплексному аналізі чи дослідженні механізмів сучасної держави та державного управління. Актуальність цієї проблеми полягає ще й в тому, що дискусії навколо питання визначення сутності бюрократії, специфіки її функціонування та шляхів і механізму протидії бюрократизму тривають й досі. Назріла потреба у творчому розвитку концептуальних засад, термінологічній упорядкованості, конкретиці та чіткості в тлумаченні понять "бюрократія" та "бюрократизм".

Цей феномен можна вивчати у кількох аспектах. Перший - як певний тип організації, необхідний для здійснення функцій управління. Другий - бюрократизм як відсталість, тяганина, паперотворення в політичній діяльності. Третій - як певний суб’єкт політики. Включаючи одночасно ці три аспекти, бюрократія являє собою цілісну структуру, феномен, апарат панування. Але незважаючи на те, під яким кутом розглядати сутність поняття "бюрократія", саме вона незмінно представляє собою пануючу силу в незалежності від конкретної форми державної влади. Форма може змінюватись, а позиції бюрократії, яка відіграє роль відносно автономного фільтра і гальма політичних змін представницької демократії, залишатимуться стійкими. Застосовуючи доступні бюрократії важелі управління, вона зосереджує в своїх руках більшу частину реальної влади.

Дослідження сутності бюрократизму як явища та процесу переконує в тому, що нинішній вихід українського суспільства з кризового становища, реалізація вимог чинної Конституції жадають такої розбудови й організації державної влади, яка б, з одного боку, забезпечувала істотне підвищення ефективності системи державного управління, а з іншого - результативно протидіяла проявам бюрократизму в правовій, політичній, економічній і соціальній сферах життєдіяльності нашої держави. На жаль, у процесі реформування Україні ще не вдалося досягти створення подібної професійної та ефективної організації, реалізації функцій управління державною владою.

Вихід із зазначеного становища неможливий поза паралельною розробкою наукових досліджень щодо реформування системи та основних інститутів державного управління, практичного запровадження здобутих результатів шляхом їх законодавчого закріплення. В цих умовах також набувають значення наукові дослідження, в яких з’ясовуються причини виникнення, історичні витоки та еволюція, функції та структура, специфіка існування, а також шляхи ефективної протидії бюрократизму як однієї з небезпечних суспільних форм спотворення змісту управління. Ці проблеми постають одними з найнагальніших аспектів створення на теренах України сучасної правової держави та розбудови громадянського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Актуальність проблеми бюрократії визначається тим, що в СРСР ця проблема з наукової точки зору була чимось на зразок "табу", в основному її обговорювали на рівні газетних і журнальних публікацій, і лише з кінця 80-х років і по сьогодні помітний стійкий прогрес щодо розробки та дослідження вищезазначеного питання. Особливу увагу розробці цієї проблеми приділяли такі вчені, як В. Горбатенко, В. Граждан, В. Маслов, Т. Нестик, А. Оболонський, В. Пугач, В. Скрипнюк, В. Смольков, В. Спиридонова, В. Цвєтков та ін.

В. Цвєтков [1, с.177-198], розкриваючи сутність і соціальне значення бюрократизму як багатопланового явища в державному управлінні досліджує як негативні, так і позитивні його риси, оскільки бюрократія за своєю функціональною природою покликана виконувати одночасно політичні, соціально-економічні та суспільно корисні функції. В дослідженні В. Цвєтков присвятив главу бюрократії та бюрократизму в соціально-політичній структурі суспільства [2, с.118-162].В. Смольков досліджує проблеми бюрократизму та розмежування цього феномену з бюрократією, а також наводяться пропозиції щодо подолання цього негативного явища [3, c.40-44; 4, c.41-52].В. Пугач зазначає, що з метою об’єктивного дослідження бюрократії, подолання негативізму в його оцінці є важливим наголошення на відмінностях семантично близьких, проте не тотожних понять (і явищ)"бюрократія" і "бюрократизм"; здійснила аналіз еволюції української бюрократії та дослідила феномен бюрократії в трансформаційному суспільстві [5] ; В. Скрипнюк комплексно проаналізувала проблеми бюрократії та бюрократизму, акцентуючи увагу на зв’язку останньої з питаннями політики, права, теорії і практики державного управління, підвищення ефективності та професійності організації державної служби, її кадрового забезпечення, а також висвітлює питання правового та політичного регулювання державою адміністративної діяльності в процесі розбудови громадянського суспільства та проведення демократичних реформ [6].

А. Оболонський проаналізував нові підходи до державної служби, більш гнучкі та відкриті її моделі, здатні краще реагувати на "виклики" часу, класичні теорії бюрократії, "вестмінстерську" модель бюрократії та її р