Політичний режим як сукупність засобів і методів здійснення влади в суспільстві

Політичний режим як сукупність засобів і методів здійснення влади в суспільстві

Політична система зв'язана із середовищем, у якій вона функціонує й розвивається. Мова йде про способи реалізації влади, сукупності прийомів, коштів і методів, за допомогою яких вона здійснюється.

Політична історія людства переконливо свідчить: домінуючою тенденцією розвитку цивілізації є поступова демократизація громадського життя.

Політичний режим. Це поняття є об'єктом тривалих дискусій у політології. Звернемося до визначення цієї категорії. Політичний режим являє собою сукупність засобів і методів, за допомогою яких правлячий клас (або група класів) здійснює своє економічне й політичне панування, свою владу в суспільстві. І ще: політичний режим є середовищем і умовами політичного життя суспільства, інакше кажучи, що відповідає політичним кліматом, що існує в суспільстві на даному етапі історичного розвитку.

Таким чином, можна затверджувати, що в основі класифікації політичних режимів, що дають сучасні політологи, лежить принцип поділу влади, багатопартійність, наявність легальної опозиції, принципи взаємин цивільного суспільства з державою.

Насамперед про тоталітарний режим. Термін «тоталітаризм» походить від новолатинських слів alitas - повнота, цілісність і alis - весь, цілий, загальний. Поняття тоталітаризм було уведено в 20-х роках закордонними й вітчизняними політологами.

Теорія тоталітаризму йде своїми коріннями в древні часи, але в струнку систему вона оформилася тільки в 40-- 50-х роках нинішнього сторіччя. Перші теоретичні дослідження із проблем тоталітаризму - праці Ф. Хайка «Дорога до рабства» (1944) і X. Арендт «Джерела тоталітаризму» (1951), а також спільна робота К. Фрідріха й 3. Бжезинського «Тоталітарна диктатура й демократія» (1956). «Тоталітаризм - це політичний спосіб організації громадського життя, що характеризується всеосяжним контролем з боку влади над суспільством і особистістю, підпорядкуванням всієї суспільної системи колективним цілям і офіційній ідеології».

Таким чином, тоталітаризм - це певний тип політичної й суспільної системи, що відповідає політичний режим. Що стосується узагальненого визначення цього суспільного лада, то тоталітарний режим (або тоталітаризм) - це державно-політичний устрій суспільства, основу якого становлять сильна особистість (культ, диктатура особистості), що характеризується повним (тотальним) контролем держави над всіма сферами життя суспільства. Тоталітаризм - найбільш витончена форма авторитаризму

Тоталітарному режиму властивий контроль однієї політичної організації (партії-держави) над політикою, економікою, соціальними, духовної сферами суспільства. На чолі цієї політичної організації коштує одноособовий харизматичний (особистість, що володіє гіпнотичним впливом на оточення), нікому не підзвітний лідер. При тоталітарному режимі здійснюється пряме політичне реформування економіки. Основним інститутом партії-держави є політична поліція з її практикою масових репресій. Передумови тоталітаризму досить різноманітні. Це індустріальна стадія суспільного розвитку; поява монополій і їхнє зрощення з державою; поширення колективистсько-механічної свідомості й світогляду, гостра соціально-економічна криза, що підсилює невдоволення населення.

Історичний досвід свідчить, що тоталітарний режим виникає в умовах, коли перед країною встають виняткові завдання, для рішення яких необхідні надзвичайна мобілізація й концентрація зусиль усього населення, що підтримує цей режим і проявляє готовність до значних жертв. Саме так було й в Італії в 20-х роках, коли країна опинилася в складній соціально-політичній ситуації, і в Німеччині, коли після поразки у світовій війні країну охопив глибоку економічну кризу. У такому ж положенні (бути або не бути) перебував наприкінці 20-х - початку 30-х років і Радянський Союз.

Однієї з різновидів тоталітарного режиму є фашизм (від панцира. «fascio», італ. «fascismo» - пучок, зв'язування, об'єднання). Головне гасло фашизму - кооперативна єдність нації, що засновано на спільності крові, раси, гарантом чого, у свою чергу, виступає фашистська держава. Уперше фашизм був установлений в Італії в 1922 році. Режим Муссоліні прагнув відродити велич Римської імперії, установити тверду державну владу, яка б організувала все суспільство для втілення історичної мети національного відродження. Основою фашизму виступає державна партія, що наділяє уряд необмеженою владою.

Іншим різновидом тоталітарного режиму є націонал-соціалізм, що голосно заявив про себе в Німеччині в 1933 році. Йому властиві всі риси тоталітарного режиму. Націонал-соціалізм те саме що фашизм. Провідне місце в концепції націонал-соціалізму займає нації, національна й расова ненависть, національна й расова перевага. Головна мета - поневолення інших народів, світове панування.

Наступний різновид тоталітарного режиму - військово-бюрократичний комуністичний режим, якому властиві: єдина партія на чолі з харизматичним вождем; офіційна ідеологія; монополія держави на засоби масової інформації; мілітаризація суспільства; особлива система насильства й терору; жорстко централізована система керування економікою. Це - радянський режим часів І. Сталіна, режим Мао Цзедуна в Китаї, режим Пол Поту в Кампучії.

У свій час проходила гостра дискусія (яка не закінчена й у цей час) про тотожність тоталітарного режиму в Італії, Німеччині й Радянському Союзі. Зокрема, німецький історик Е. Нольтке вва