Історичні передумови становлення екскурсійної та туристської діяльності

Історичні передумови становлення екскурсійної та туристської діяльності.

ПЛАН

Вступ....................................................................................................... 3

1.Просвітницький період (до 90-х р. XІХ ст.)...................................... 4

2. Підприємницький період (1890-1917 рр.)........................................ 5

3.Туристсько-екскурсійна робота в 1917-1930 р................................. 6

4. Організаційно-централізований період (1930-1970 р.)................... 8

5.Адміністративно-нормативний період (1970-1990 р.).................... 11

6. Перехідний період (з 1990 р.)......................................................... 13

Висновок............................................................................................... 14

Список використаної літератури......................................................... 15

Вступ

Останнім часом туризм одержав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Швидкому його розвитку сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу. Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей розширити знання по історії своєї Батьківщини й інших країн, познайомитися з визначними пам'ятками, культурою, традиціями тієї чи іншої країни.

З економічної точки зору туризм - це особливий вид споживання туристами матеріальних благ, послуг і товарів, яка виділяється в окрему галузь господарства, що забезпечує туриста всім необхідним: транспортними засобами, об'єктами харчування, розміщення, культурно-побутовими послугами, розважальними заходами. Таким чином, туризм входить у число найбільш перспективних галузей національної економіки (у деяких країнах).

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей становлення екскурсійної та туристської діяльності.

1.Просвітницький період (до 90-х р. XІХ ст.)

У російській державі, частиною якої була і Україна, перші подорожі були пов'язані з пізнавальними, торговими, політичними і релігійними цілями. Княгиня Ольга в ІX ст. відвідала Візантію. На думку історика С.М. Соловйова, одними з найважливіших причин, що спонукали її зробити подорож, були "цікавість подивитися чудеса утвореного світу" і престиж, тому що "...піднімався той, хто був у Константинополеві". До найбільш ранніх подорожей відносяться також переміщення купецьких караванів як усередині Древньої Русі, так і за її межами (Візантія, Астраханська держава).

Разом із християнством на Русь прийшла традиція паломництва. Прочани, спрямовані цілями поширення своєї релігії, поклоніння святиням і їхнього захисту, робили важкі і тривалі подорожі. На початку XІІ ст. ігумен Данило зробив паломництво в Константинополь і Єрусалим. Він описав усе, що бачив, тим самим поклавши початок релігійним описам - "ходінням". Крім релігійних цілей такі подорожі мали і пізнавальний характер. Розповіді, описи прочан містили в собі інформацію про природу, культуру, побут різних країн і народів. Основними місцями паломництва були Палестина, Єрусалим, гора Афон і інші святі місця.

Наприкінці XVІІ ст., починаючи з правління Петра І, коли насаджувані їм нові віяння західної культури поступово проникали в російський побут, стали практикуватися поїздки за кордон з метою придбання знань і для розширення кругозору. Приклад показав сам цар Петро І, зробивши подорож у 1697-1699 р. у складі Великого московського посольства в країни Західної Європи. З тих пір подорожі пізнавального характеру стали одним з розповсюджених видів туризму в Росії. У результаті подорожей, пов'язаних з вивченням сторін життя західноєвропейської культури, цар ввів обов'язкове вивчення дворянами іноземних мов: німецької, голландської, французької.

Таким чином, перші подорожі, чинені в основному з пізнавальними і релігійними цілями, сформували навички територіальних переміщень, сприяли поширенню географічних знань про країни, знайомству з досягненнями культури різних народів.

До кінця XІХ ст. географія подорожей заможних дворян поширилася по всіх країнах Європи: Іспанія, Швейцарія, Німеччина, Швеція й інші країни. На початку XX в. вартість подорожей стала набагато менше, що розширило коло можливостей для людей зі статком трохи вище за середній.

2. Підприємницький період (1890-1917 рр.)

В другій половині XІХ ст. з'являється ряд туристських і екскурсійних організацій. Одним з них було Товариство аматорів природознавства (ТАП), члени якого здійснювали екскурсії і подорожі з метою вивчення географії, геології, етнографії, флори і фауни. Учасники товариства не тільки самі вивчали природні багатства свого краю, але й організовували екскурсії для тих, хто цікавився природою.

Найбільш масовою туристською організацією дореволюційної Росії був Російський турінг-клуб (1895 р., Петербург). Причиною утворення клуба з'явилося поширення в Росії наприкінці XІХ ст. двоколісних велосипедів, що на той час перетворилися в зручний спосіб переміщення і часто використовувалися для далеких заміських прогулянок.

Російський турінг-клуб був членом міжнародної туристської організації, підтримував зв'язки з закордонними товариствами і мав представників за рубежем. Клуб видавав журнал "Російський турист" і щорічник.

За прикладом турінг-клуба стали утворюватися різ

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать