Туристичні ресурси Бразилії

Київський університет культури

Чернігівський факультет менеджменту і бізнесу

Реферат

З туристичного країнознавства

Туристичні ресурси Бразилії

Чернігів – 2010

План

Вступ

1. Загальна характеристика країни

2. Природний потенціал Бразилії

3. Історико – культурні пам’ятки країни

4. Характеристика туристичної галузі Бразилії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Туризм як активний вид відпочинку населення слід розглядати як підсистему у складі всієї організації відпочинку. Він потребує великих територій для своєї організації, значних капіталовкладень і трудових ресурсів. Саме це й обумовлює перетворення туризму в одну з важливих галузей господарства, яка є складовою частиною територіальної господарської системи (ТГС). Туризм володіє всіма ознаками, які визначають його як самостійну галузь національного господарства, що виникла в процесі суспільного поділу праці. Причому туристичне господарство виступає як велика система з різноманітними зв'язками між її окремими елементами як у межах господарства окремої країни, так і в межах зв'язків господарства цієї країни зі світовим господарством у цілому. Туризм варто розглядати як особливу галузь прикладення суспільної праці, що включає такі види людської діяльності, які направлені на організацію активного відпочинку населення. В цій галузі сфери послуг є свої економічні відносини. Продуктом праці тут виступають нематеріальні блага, що створюються працівниками туристичних підприємств.

Загальна характеристика країни

Бразилія – одна з найбільших країн світу як за величиною території, так і за кількістю населення. За розміром території вона займає п'яте місце в світі (після Росії, Китаю, Канади і США), а за числом жителів – восьме місце. Займаючи майже половину всієї площі Південної Америки, Бразилія граничить зі всіма південноамериканськими країнами, окрім Еквадору і Чилі

Бразилія розташована в східній, найбільш широкій частині Південноамериканського материка. Територія її дуже компактна за конфігурацією. Це чотирикутник, протяжність якого з півночі на південь і з заходу на схід майже однакова (відповідно 4320 і 4328 км). Сухопутні кордони протягнулися майже на 16,5 тис. км. На північному сході, сході і південному сході Бразилія омивається водами Атлантичного океану (довжина берегової лінії – 7408 км), в якому їй належать численні острови, найбільший з них – Фернанду-ді-Норонья. Висунутість території до Атлантики обумовлює відносну близькість Бразилії в порівнянні з іншими латиноамериканськими країнами до Африканському континенту.

Природний потенціал Бразилії

У Бразилії повна різноманітність природного оточення: протяжна Амазонка і величезні водоспади, буйні тропічні ліси і рівнинні пейзажі, що нагадують напівпустелі, океанське побережжя і кокосові гаї...

На величезній території Бразилії виділяються дві основні природні області: екваторіальні монотонні лісові рівнини Амазонії на півночі і мозаїка тропічних ландшафтів Бразильського плоскогір'я на інших 2/3 країни.

Амазонія доступна для огляду тільки з космосу, звідки можна помітити відмінності в геологічній будові і характері лісів, а під крилом літака лише зелене море сельви. Чи плоска акумулятивна низовина, чи пологі схили плоскогір'їв, що покриваються горбами, – все покрито гущавиною самих густих, самих непрохідних, самих багатих вічнозелених нетрів, названих А. Гумбольдтом гілеєю (від грецького "гілестон" – ліс). Яка ж вона, Амазонія? Не так вже й однорідна.

У днищі цієї гігантської западини спочатку вторгалося море, потім вона заповнювалася континентальними товщами, потім знову морськими осадами, на поверхні яких скопилися відкладення відмираючих озер і могутні наноси могутніх річок, що згладили її поверхню. Помітні лише плоскі межиріччя та слабо врізані широкі долини. Але бразильській Амазонії належить не тільки власне акумулятивна низовина, але й низькі борти западини – пологі схили Гвіанського і Бразильського плоскогір'їв. Чим далі на схід, тим ближче вони підходять один до одного, тим вужчою стає сама низовина. На заході і на сході будова Амазонії виявляється різною.

У широкій Західній Амазонії (до гирл Ріу-негру і Мадейри) порівняно близько до низовини підходить кристалічний фундамент тільки Гвіанського масиву. У рельєфі він виявляється в крупних порогах на Ріу-негру (майже до Боа-Вісту) та її правої притоки Уаупес та в конусовидних острівних вершинах по їх берегах. Вже в межиріччі Жапурі – Амазонки, на смузі шириною 100 км, переплітаються рукави і протоки обох річок і води їх змішуються ще за 600 км до злиття. Такі ж ландшафти-амфібії тягнуться між Амазонкою і нижньою Ріу-негру.Ще більш обширні вони на правобережжі, між Амазонкою, Пурусом і Мадейрою. Правобережжя Західної Амазонії – справжня плоска низовина. У Східній Амазонії пороги, що обмежують судноплавство, на притоках головної річки оконтурюють стародавні фундаменти і кромку їх щільних палеозойських порід вже в 100 км на північ від Амазонки і в 120-150 км на південь від неї. Зате на цих відрізках пониззя приток дуже глибокі і широкі, будучи внутрішніми естуаріями. Вище за пороги починаються невисокі рівнини, що покриваються горбами. Але і поблизу долини самої Амазонки межиріччя річок, що врізаються, виступають у вигляді столових плато "табулейрош", а останці палеозойської кром