Значення туристичних ресурсів півдня України для розвитку туризму

Міністерство Освіти та Науки України

Одеський Державний Економічний Університет

Реферат з дисципліни

Туристичні ресурси України

На тему: Значення туристичних ресурсів півдня України для розвитку туризму

Одеса 2010

Мета роботи

Ця робота присвячена аналізу значення туристичних ресурсів півдня України для розвитку туризму. На перший погляд тема видається досить легкою. Південь України насичений об’єктами показу та об’єктами дозвілля, має великий відсоток місць історичного значення та культурного надбання, є важливим регіоном за обсягом щорічного відвідування туристами. На сьогоднішньому ринку туристичних послуг України існує безліч інформації з приводу того, куди можна поїхати, за якою ціною, через яких туристичних операторів. Велика кількість туристів обирає саме південь України. Якщо ж розібратися більш детально, можна віднайти певні довідкові дані. Так, наприклад, досить легко можна знайти, інформацію, що у 1999 році в Україну в’їхало 4,2 млн. чол., виїхало – 8,2 млн. чол., а внутрішній туризм становив 6,4 млн. чол. серед яких близько 3 млн. чол. відвідали саме південь, але такі дані самі по собі нічого не говорять, адже ми знаємо, що все пізнається у порівнянні [1, стр.174-178]. На мій погляд, пересічному громадянинові досить важко розібратися з такою безліччю статистичних даних. Так, з ними можна ознайомитися, але, закривши газету чи журнал, одразу і забути. Найважливіше, на мою думку, відсутнє або подане досить коротко та не широко розповсюджене. Це має бути повний огляд всієї галузі туризму України з поглибленою інформацією, статистичними відомостями, аналітичними висновками та критичними зауваженнями.

Я прагнула досягти у своїй роботі аналізу значення саме півдня України для розвитку туризму України взагалі. Звичайно, це лише моє власне бачення тієї ситуації, що існує зараз, базоване на офіційних відомостях, що подаються в газетних статтях, на інтернет-сайтах та задекларовані в прийнятих законах. Проаналізувавши їх, я спробувала зробити певні висновки у вигляді тих пропозицій, виконання яких, на мою думку, покращить стан всієї галузі, наблизить її до світового рівня, і дасть можливість туризму стати однією з основних статей наповнення бюджету. Тим більше, що навіть при певному скептицизмі мого підходу до розв’язання проблем туризму, не можна не погодитися, що наша країна об’єктивно має відповідний потенціал для досягнення успіху у цій сфері. Слід зазначити, що ємкість ринку туристичних послуг на сьогодні є досить значною та відносно сталою, тому, на мій погляд, найважливішим зараз є не збільшення цієї ємкості, а спрямування зусиль на розв’язання нагальних проблем галузі туризму в Україні.

1 . Рекреаційні і туристичні ресурси. Туристичний інтерес

Туризм в Україні є важливою економічною гілкою. Щороку Україну відвідують понад 17 мільйонів туристів (18,9 млн. іноземних громадян у 2006), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в’їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9 млн. осіб (63% загального в’їзного потоку), країни ЄС — 6,3 млн. осіб (33%), решта країн — 0,6 млн. осіб (4%).

За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце в 2008 році.[9]

Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову. Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".[7]

Рекреаційні ресурси — це природні ресурси, що використовуються для відпочинку, лікування та активного оздоровлення людей.

Велику рекреаційну цінність становлять поверхневі водні басейни. Це, перш за все, акваторії Чорного та Азовського моря, де дуже сприятливі кліматичні умови поєднуються з особливими лікувальними властивостями морської води, лиманної ропи, а також наявністю морських пляжів.

Важливим рекреаційним ресурсом є пляжі. Найбільшою популярністю користується морське Чорноморсько-Азовське узбережжя. На частку Чорноморського узбережжя припадає 870 км, що становить 60% загальної довжини. З них 650 км – узбережжя вздовж глибоководних акваторій з пляжами, 220 км – переважно без пляжів, береги, що мають обмежену рекреаційну цінність, у тому числі й для туризму. Лише на окремих їхніх ділянках є придатні землі для розміщення підприємств рекреаційного профілю.

Південний берег Криму довжиною 341 км – один з найбільш розвинених курортних регіонів України незважаючи на те, що рекреаційна структура його берегів не зовсім сприятлива для значного курортного освоєння узбережжя. Адже тут переважають круті береги (понад 223 км, що становить 65% узбережжя). Вони мають незначну рекреаційну місткість, але велику естетичн