Фізкультура та спорт Харківщини у ХХ столітті

Реферат

з харківщинознавства на тему:

«Фізкультура та спорт»

Виконав: учень 9-А класу

Єзик Костянтин

Перевірила: учитель

Запорожченко Людмила Романівна

2007 рік

Зміст

1. Вступ

2. Спорт у міжвоєнних роках (1917-1941)

3. Фізкультура та спорт у 1940-1950 рр.

4. Спорт та фізична культура у середині 50 – на початку 90-х років

5. Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Дозвольте поцікавитись, чи займались ви якимось видом спорту? Адже спорт дуже важливий у нашому житті. Спорт робить нас сильнішими і ми стаємо біль впевненішими. Він дозволяє нам залишатися міцними і здоровими. Ті, хто займаються спортом постійно, перебувають у гарній формі та рідко хворіють. Є навіть приказка: “У здоровому тілі – здоровий дух”. Особисто я надаю велику перевагу спорту у моєму житті і тому вирішив написати реферат на тему “Фізкультура та спорт на Харківщині у ХХ ст.”.

Спорт у міжвоєнних роках (1917-1941)

Велику увагу приділяли фізичному загартовуванню, спорту, воєнній підготовці та технічній творчості. З 1922 р. в місті виходив журнал «Вестник физической культури». Б. М. Красовицький у своїй книзі «Столичный Харьков — город моей юности» так описує цей феномен у зв'язку з будівництвом парашутної вишки у міському парку Харкова: «Йде підготовка до можливої війни та захисту кордонів. Розроблено спортивний комплекс «Підготовлений до праці й оборони», до якого входили біг, плавання, стрільба з мілкокаліберної гвинтівки... Ті, хто відпрацьовував нормативи комплексу, одержував значок з такою ж назвою. Кожна молода людина, насамперед комсомолець, повинен був мати цей значок. Ось і з парашутної вишки комсомолець повинен був обов'язково стрибнути».

Спорт став популярним і масовим. Спортивні змагання відвідували тисячі і тисячі болільників. В історію українського спорту 20 — 30-х років харків'яни вписали найяскравіші сторінки.

У середині 20-х років розпочалося будівництво стадіону «Металіст» (побудований у 1927 р.) і був відкритий єдиний у довоєнний час у Харкові плавальний басейн. Усе це було дуже вчасно, бо в 1928 р. в місті проходила Всесоюзна спартакіада. Перша Всеукраїнська олімпіада відбулася в Харкові ще в 1921 році. Харків'яни перемагали не тільки у себе вдома, а й успішно виступали в Москві, Києві, інших містах СРСР, демонстрували свою майстерність у Німеччині, Латвії та інших країнах. З року в рік росла слава міста як спортивної столиці України. Після встановлення найвищої відзнаки у спорті «Заслужений майстер спорту СРСР» це звання отримали чимало харків'ян (Г. Артамонов, О. Безруков, О. Гончаренко, В. Раєвський та ін.). Серед перших був футболіст І. В. Привалов. На рахунку спортсменів-харків'ян — підкорення недосяжної вершини Хан-Тенгрі, розвиток нового тоді мотоциклетного спорту та інші спортивні досягнення.

Фізкультура та спорт у 1940-1950 рр

До війни Харків мав одну з найкращих спортивних баз у Радянському Союзі. На цьому ґрунті розцвітало жваве фізкультурне життя, основними принципами якого були масовість і доступність. Під час німецько-фашистської окупації вся фізкультурно-спортивна робота в місті та області повністю припинилася, а спортивні споруди були зруйновані. Невдовзі після визволення відновили роботу спортивні товариства і спортивна громадськість взялася за відбудову зруйнованого. Одночасно спортсмени брали участь і в спортивних змаганнях, яких тільки в Україні протягом 1945 р. відбулося понад 5 тисяч. Найважливішим заходом року стала Всеукраїнська спартакіада в Києві, присвячена перемозі над фашизмом. Її призерами стали Харківські гімнастка Лідія Красненко та легкоатлети Василь Соха, Поліна Букреєва, Зінаїда Шулякова, Раїса Близнецова. Того ж року в республіці відбулись масові змагання з лижного спорту, на яких Харківська команда здобула перемогу.

Результати відбудови матеріальної бази фізкультури й спорту проявилися вже влітку 1946 р., коли стали до ладу стадіони, обладнані спортзали в деяких вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Уперше після п'ятирічної перерви відкрилася гребна станція. У Центральному парку культури й відпочинку ім. О. М. Горького в Харкові були відновлені тенісні корти, почалося будівництво відкритого басейну. Наступного року більшість спортивних споруд було відбудовано, з'явилися й нові спортивні зали та майданчики, якими жителі користувалися безкоштовно. Відбудова матеріальної бази сприяла відродженню фізкультурного життя. Було підготовлено багато розрядників та інструкторів на громадських засадах. Чималу роль у розвитку масовості фізкультури й спорту відіграло запровадження з 1946/1947 навчального року уроків фізкультури замість військової підготовки для всіх учнів семирічної школи та для дівчат у середній. Усе це створило підґрунтя для майбутніх перемог на спортивних аренах. Найвагомішими досягненнями 1946 р. стали перемоги на чемпіонатах УРСР лижника О. Гризлова, борця Г. Малинки (утримував це звання протягом 9 років), легкоатлета Г. Раєвського (повторив свій успіх і в наступному році) та три рекорди на всесоюзних змаганнях із мотоспорту Н. Скобель. Наступного, 1947 року чемпіонами УРСР стали 26 Харківських спортсменів.

Активізації фізкультурно-спортивної роботи сприяла Постанова ЦК ВКП(б