Патологічні вивихи переломи кісток

ПАТОЛОГІЧНІ ВИВИХИ, ПЕРЕЛОМИ КІСТОК

Паталогічні вивихи . Патологічні підвивихи і вивихи ви­никають унаслідок запальних, дегенера­тивно-дистрофічних, нейротрофічних уражень суглобів, а також (значно рідше) злоякісних та доброякісних пухлин.

При гострих запальних процесах, коли у порожнині суглоба збирається велика кількість запальної рідини (синовіт), створюється настільки високий внутріш-ньосуглобовий тиск, особливо у кульшо­вому суглобі, що призводить до розриву капсули суглоба, круглої зв'язки і виш­товхує головку стегнової кістки із верт­люжної западини. Цьому сприяють роз­тягнуті м'язи кульшового суглоба, які скорочуються і зміщують головку стегно­вої кістки назовні і вгору. Такі вивихи чи підвивихи називають тангенційними.

Нерідко патологічні вивихи чи підви­вихи виникають унаслідок деструкції (руйнування) суглобових кінців. Це спостерігається при туберкульозі, остео­мієліті, асептичному некрозі, кісто-подібній перебудові, при аргропагіях (си­філітичній, сирингомієлічній та ін.).

Лікування патологічних вивихів ком­плексне. Передусім треба пролікувати хворого з приводу основної недуги, зу­пинити розвиток, ліквідувати (або до­сягти ремісії) патологічний процес у суглобі. Лише після цього можна про­водити реконструктивно-відновні опе­

рації на суглобах. Якщо на тлі загаль­ного лікування швидко накопичується запальна рідина у суглобі, треба своє­часно провести пункцію суглоба з відсмоктуванням запальної рідини. Це сприяє зменшенню тиску у порожнині суглоба, больової реакції і служить профілактикою тангенційного вивиху.

Залежно від характеру запального процесу проводять специфічну терапію.

Природжені вивихи та підвивихи виникають унаслідок дії екзо- та ендо­генних чинників, які зумовлюють по­рушення розвитку, формування всіх елементів суглоба. Лікування проводять з перших днів народження дитини ор­топедичними методами.

ПЕРЕЛОМИ КІСТОК

Серед пошкоджень опорно-рухового апарату переломи кісток складають одну із найтяжчих травм, які супроводжуються тривалою втратою працездатності і нерідко призводять до інвалідності.

Що ж означає термін "перелом кістки"? Під переломом розуміють по­вне порушення цілості кістки з втратою нею статичної та динамічної функцій. Але бувають випадки, коли цілість кістки не повністю порушується і фун­кція частково зберігається. Такі трав­ми називають тріщиною, надломом.

Перелом, тріщина, надлом кістки виникають переважно внаслідок рапто­вої сильної дії зовнішніх фізичних чин­ників. Якщо перелом виникає в ділянці безпосередньої дії фізичної си­ли, то такий механізм називають пря­мим, якщо ж травмівний чинник діє на відстані, то такий механізм перело­му називають непрямим (надмірне зги­нання, розгинання або дія сили на скручення кістки).

Крім переломів травматичного по­ходження, нерідко виникають перело­ми внаслідок ураження кістки різними патологічними процесами, а саме: ос­теомієлітом, доброякісними, злоякіс­ними пухлинами, метастазами, диспла-зією та ін. Кістка руйнується поступо­во, і за найменшого напруження, руху, навіть уві сні, виникає перелом. Такі переломи називають патологічними.

Травматичний і патологічний пере­ломи у більшості випадків бувають мо-нофокальними, тобто виникають в одному місці. У разі політравми, мета­стазів пухлин, при пухлинах переломи виникають у двох (біфокальні), трьох місцях і більше (поліфокальні). Лока­лізуються в різних ділянках і на різних рівнях кістки. Враховуючи анатомічну будову кістки, виділяють діафізарний, метафізарний та епіфізарний переломи. Найбільш уразливою зоною трубчастої кістки є метафіз. Це зумовлено такими причинами: по-перше, метафіз є пере­хідною зоною між діафізом і епіфізом і складається він із спонгіозної ткани­ни, яка не має такого міцного корти­кального шару, як діафіз; по-друге, хоча епіфізи мають подібну до метафізів структуру, вони міцніші завдяки біль­шій масі і більшій кількості кісткових тра-бекул. Крім того, вони додатковим підкріпленням мають капсулу суглоба. Що ж до діафіза, то він теж, крім при­родної своєї міцності, має ще додатко­вий захист — м'язи. М'язи не тільки пом'якшують, амортизують удар, але й завдяки скороченню стають значною перешкодою для травмівної сили.

У дитячому віці метафіз є місцем росткової зони, яка легко під час травми розривається, і виникає часткове або повне зміщення епіфіза. Такі травматичні пошкодження називають епіфізеолізом (повним або частковим). Якщо при роз­риві зони росту одночасно відламується фрагмент кістки, виникає пошкоджен­ня, що має назву остеоепіфізеолізу.

Епіфізарні переломи у більшості ви­падків бувають внутрішньосуглобови-ми. У дитячому віці кісткова тканина еластичніша, пружна і окістя значно товще, міцніше, тому перелом із зміщенням відламків буває рідше, а частіше спостерігається перелом за ти­пом зеленої гілки.

Переломи кісток можуть бути без зміщення, з незначним і повним змі­щенням відламків. Зміщення від­ламків відбувається: у одній площині — фронтальній, сагітальній чи верти­кальній; у двох площинах — фрон­тальній і сагітальній і у трьох площинах — фронтальній, сагітальній і вертикальній. Залежно від характеру зміщен­ня виділяють: зміщення відламків у ширину — adlatus, у довжину — adlongitudinem, під кутом — adaxin, no периферії — adperiferiam.

Напрям зміщення відламків насам­перед залежить від сили і напрямку дії травмівного чинника, а також від біо­механіки м'язів. У разі прямого меха­нізму перелому,